Зло живе в кожному з нас. І залежно від обставин, досвіду, виховання, умов ми його або випускаємо, або притлумлюємо.

Від оселі, яку з любов’ю майстрував для нашої родини мій чоловік, не лишилося нічого.

Сусідка і каже: «Якщо ви такі роботящі, треба вас на наших дівках поодружувати.

Рпг запалює перший будинок. Я короткими валю з кулемету. Заходимо у двір. Хлопці дістають гранату, щоб кинути у погреб.

-Виходь, блядь Руки до гори, блядь!

Виходять перелякані бабуся з дідусем

Повертається до мене з гранатою.

-Ледве не кинув, я єбу.

І знов до них.

-Уходьте через город до дороги

Побратим добиває поранену вівчарку.

Запалюємо другий будинок.

Я підбігаю до нашого снайпера. У нього каска з краю прошита на виліт.

-Прикинь, - каже.

Притискаємо дрг по вулиці і ведемо бій будинок в будинок.

-Если Ви руские солдати, застрилете меня сразу. Якщо ви армія України дайте мені щось поїсти щоб я не помер з голоду...

Одна справа допомогти сім»ї з рюкзаками на плечах, з чемоданами. Їм треба дати прихисток і нагодувати. Ну а тим, хто приїжджає і «мы не такие, чтобы жить в спортзале», хочу запитати: ви коли на моря їздили, чи в салони ходили, чи «шопилися», щоб викласти це у ФБ, ви це все на останні гроші робили? Тобто, маючи дітей, кожен день як останній жили?

Если бы выяснилось, что разведка предупреждала Байдена именно о таком развитии событий еще ЗА ПОЛТОРА МЕСЯЦА до начала войны, а он сделал ровным счетом нихера - его бы уже снесли

Я не кину їх, янголе. Надто висока ціна, і зайшло все далеко. Землю мають тримати живі. Тут в раю вже достатньо дітей і героїв. Бачиш, гарна прикмета – і попри війну повернулися в гнізда лелеки. Що ж. Піду на підмогу. Подай мені піксель і зброю.

Чи влаштує таке поясненя 6-річного хлопця, який носить їжу на могилу матері, поховану на клумбі у дворі?

Довозить, допомогає нам з Марійкою вийти і такий: Будь ласка, давай без грошей, я хочу для тебе щось зробити. Моє серце з Україною. Я з Іраку. Ви дуже мужні Люди.