Зрадоньки від того, що ми відступили від Лисичанська, на щастя, менше, аніж розуміння.

Прийде день, коли ті добрі люди повернуться в Київ, і я таки напрошуся до них на борщ.

​​​​Це не їх війна, десь там на сході, це наша війна, кожного. Хлопці не своє життя рятують, а наше, кожного з нас, це має кожного боліти ,не тільки ту маму чий син на війні, чи жінку чий чоловік....

щойно вийшов на зв’язок, і все, що сказав: ”Вийшли з одного пекла, попали в друге! Цьомай діточок, люблю!”

Найогидніше відчуття від усвідомлення власної безсилості припинити увесь цей жах….

Воюють не тільки хлопці, а й дівчата. Жодних тупих жартів чи масних поглядів не спостерів. Тільки повага і шана. 

Щоб ми зберегли це ставлення до нас, щоб ми швидше увійшли до ЄС, треба не лише провести реформи, а і стати анти-росією за духом. Міні-росію в Євросоюзі не чекатимуть і не підтримуватимуть.

Сьогодні поговоримо про те, чому у Москві Вселенського патріарха не називають Вселенським, а лише Константинопольським. Це, друзі, неспроста. Назва має вагу, особливо у Церкві. Справа от в чому.

У процесі гонінь на Церкву Сталін фактично знову знищив інститут патріархії у 1925 році, не дозволивши обрати нового патріарха замість померлого Тихона.

Але у процесі Другої світової війни геополітичні інтереси комуністичного диктатора знову потребували відновлення патріархії. Вибір Сталіна впав на старого агента НКВС Сергія (Страгородського).

В 2019 році та ж влада, яка заборонила зараз ввіз книжок з раші, для повалення наших видавництв запустила на український ринок московитського видавця Альпіна Паблішер, книги якого раніше не пропускались на наш ринок через рашапропаганду.

Дивлюсь я на нас з вами, вельмишановне товариство, і диву дивуюсь:

- Яка ж ми, виявляється, колективна сволота!

Ви ж тільки подивіться на нас!

Увесь "прогресивний", "вільний", курва, світ, затамувавши подих слідкував, як ми здохнемо за 72 години. Здохнемо як нація, як держава, а багато хто просто здохне, як живий фізичний організм.