Астамур Гумба, син моїх друзів Nathalie Ishchenko та Сергій Моругін, він не мав українського громадянства і не мав жодних навичок воювати, але з першого дня війни пішов у територіальну оборону рідного столичного Солом‘янського району і днями загинув від обстрілу на сході. Він опинився в Україні трирічним, мати рятувала його з-під обстрілів Сухумі під час так званої грузино-абхазької війни, збуреної Росією. Відтак доля зробила жахливий оберт.

Знала його ще хлопчиком. Він герой, але від цього не легше.

присвячується Астіку

***

У липні тобі було б уже тридцять три...

Це вік в якому прийшов месія, творив дива.

Так мало треба: знищи Росію, позбав її сили, гуд бай, Москва!

А як щось і лишиться, то на шмаття роздери.

...Та в червні тебе убив російський снаряд.

Полював за тобою тридцять останніх років, До віку серйозних рішень, дорослих кроків,

До часу, коли із хлопчика став солдат.

З першого дня війни вийшов на захист рідної хати.

Доля тих, у кого сини - мамі вже тебе не сховати.

...Тепер вона ховає тебе сповна.

І примовляє: «Месія, знищи Росію, розбий на шматки, позбав усієї сили...»

І сила цього закляття тепер страшна.

 Марія Старожицька