Якось у квітні, коли я уже повернувся до Києва, одні добрі люди попросили мене почистити їм холодильник. Самі вони виїхали з дому ще на самому початку, і сиділи ще пару днів на околиці Києва. А потім, коли в лісі поруч запрацював по російським літакам "Бук", вони поїхали далі, на Західну Україну.

Але ж історія не про них. А про борщ. Це на фото він. Сьогодні ж усі пишуть про борщ, і кожен про свій. У мене в житті було багато смачних борщів, і найкращий з них варить моя мама, смак знайомий з дитинства, і всяке таке. Якщо м'ясний, то БЕЗ КВАСОЛІ. В пісному, квасоля може бути, до речі, компроміс закладений в природі борщу. Тобто борщ як всесвіт, він завжди відкритий, завжди інакший і водночас інклюзивний. Що водночас не означає, що ця інклюзія настільки безмежна, що до борщу можна зарахувати і barszcz. Ні. Соррі.

Але сьогодні я згадав саме про цей. Коли я відкрив кришку, то побачив те саме, що ви бачите на фото. Як я здогадався, що це він? Ну як, ти просто знаєш. Ти можеш бачити щось іншого кольору, заплющувати ніс, щоби не чути запах. Але це він. Ти просто знаєш про борщ стільки подробиць, що не можеш помилятися.

Так от. Прийде день, коли ті добрі люди повернуться в Київ, і я таки напрошуся до них на борщ.

І в цей день в усьому світі БЕЗКОШТОВНИЙ борщ буде в усіх ресторанах і просто забігайлівках. [FREE BORSHT in celebration of..., ну, ви цю історію добре знаєте] І хтось буде їсти і сміятися, а хтось поставить біля тарілки борщу чарку на том місці за столом, де буде порожній стілець.

Життя тоді буде певнішим, але не буде досконалим, і тривоги не зникнуть. Але життя буде, і далі буде борщ

Лукеренко Кирило