В пошуках відповіді, чому люди стають нелюдами чи, як правильно зауважив Іван Семесюк, чому так і не стають Людьми, згадала про старий перформенс Марини Абрамович.

Якось ще в 70-тих сербська мисткиня, яку називають бабуся перформансів, провела акцію-експеримент. Простояла нерухомо шість годин у виставковому залі. Поруч з нею лежали різних 72 предмети: квітка, пір‘їнка, пістолет, ножі і тд. Відвідувачам дозволялося робити з предметами і з моделлю все, що завгодно.

Спочатку Марині дарували квіти. На третю годину лезами зрізали весь одяг. Далі почали різати шкіру. Змусили прикласти до скроні пістолет. Дійшло навіть до того, що підпадає під сексуальне насилля.

Після перформансу Марина виявила в себе на голові пасму сивого волосся.

«Ця робота розкриває щось жахливе про людство. Вона показує, як швидко людина може заподіяти тобі біль у відповідних обставинах. Вона показує, як легко знеособити людину, яка не пручається, яка не захищає себе. Вона показує, що якщо створити відповідні обставини, більшість «нормальних» людей, очевидно, можуть стати дуже жорстокими».

Зло живе в кожному з нас. І залежно від обставин, досвіду, виховання, умов ми його або випускаємо, або притлумлюємо.

Христина Коціра