Борітеся - поборемо.
Сьогодні жінка з малою дитиною з Бучі хотіла лишити інсулін і уколи, бо комусь пригодиться. І таки запит на це дійсно є. На моє питання, чому їй вже не треба, сказала: " то чоловіка, він уже не з нами". Потім виявилось, що їх розділила невелика відстань районів Бучі і останнє, що вона знає, це про прострелену ногу чоловіка орками. Зв'язку немає.
Насипала жінці в руки і сумку назад всі ті уколи і інсулін, сказавши: " ще пригодяться вашому чоловіку".
Вірити. Зараз треба ВІРИТИ. Робити все можливе і вірити. Молитись і вірити.

Це найчастіша зараз емоція після шаленої люті серед всіх, з ким я знайома.

- Мені соромно, що я виїхала в Київ, рятуючи маму, - каже мені дівчина, яка вчора змогла виїхати в Київ з героїчного Че. Там лишилось безліч її знайомих.

- Мені соромно, що я виїхала на Західну, а ви лишились в Києві, - пише мені мама особливої дитини. Її подруга з дитиною, яку неможливо зрушити з місця, не може виїхати. І навіть спуститись в укриття не має змоги.

В Зеленського зараз дуже тяжкий момент: він бачить епічний провал своєї стратегії «ні миру, ні війни». І мусить вживати якихось серйозних кроків з цього приводу – але явно не знає, яких. 

Якщо спокійно проаналізувати, то виходить десь так:

 ЗСУ постійно тренуються та на сьогодні мають найбільший сучасний досвід ведення бойових дій як в міських умовах, так і на відкритій місцевості.

 Вся Україна сьогодні більше схожа на тероборону з мільйонами активних учасників готових битися за свою землю навіть голіруч.

Российская Федерация регулярно использовала в качестве попыток дискредитации Украины на международном уровне и ВСУ так называемый фактор обстрелов украинскими военными населённых пунктов оккупированных территорий. Практически во всех случаях это были неподтверждённые доказательной базой обвинения, носившие либо голословный, либо провокационный характер.

В ряде случаев российские оккупанты сами же осуществляли обстрелы, которые выдавались за “преступные” действия ВСУ против гражданского населения.

Позвонил на фронт. Тем, кто с 2015 года там. Був у нас. Потім дембель. І через рік контракт, але вже в іншої бригаді.
 ⁃ Привіт друже!
 ⁃ Привіт Кіт.
 ⁃ Ну що там, як справи? Чекаєте?
 ⁃ Та як завжди! Вже заїпалися чекати! (Сміється)
 ⁃ Кіпішу багато?
 ⁃ Та ні… Все в штатному режимі. На війні, як на війні! Ти не турбуйся братику, зустрінемо так, як їм і не снилося! Тим паче, давно є чим зустрічати! (Знов сміється).
 ⁃ Що, подарунки від інтуристів приїхали?!

Трохи підзамахала істерія навколо та 100500 питань від усіх «чи буде?» і «що ж його робити?» — так от, один раз і для всіх.