"Нью-Йорк Таймс" склав свій список книжок, які радить читати, щоб зрозуміти Україну: Забужко (оповідання), Плохій ("Брама Європи"), Чех ("Точка нуль"), антологія воєнної поезії...

Негусто. Але принаймні це справді вже - МИ ПРО СЕБЕ, це наші прямі голоси.

Не "про нас без нас", як було заведено досі, не еміґранти з СРСР, не кон'юнктурна екзотизація а-ля "Донбас" Лозниці, не ерзац "Россії областного разліва", виготовлений бойкіми мальчікамі з Москви й Пітера, як отой путівник по Києву в серії Lonely Planet... Ні, таки ми, справжніснькі, такі, як є. Автохтонні й автентичні.

І щоб до нас - таких - почали прислухатися, нашим воїнам треба було спочатку розмазати в гівно "другу армію світу".

А ось тепер - тепер, на тлі нашої арти, мають виступити широким фронтом наші "книжники і фарисеї": ті, хто вміє "в слова і сенси". Маємо допомогти цивілізованому світові замінити захитаний російськоцентричний дискурс - україноцентричним.

Це важке завдання, і наші інтелектуали до нього препогано підготовлені (десь на рівні нашої армії весною 2014-го року!), але це має бути зроблено. Без такого - смислового перезавантаження перемога не буває остаточною, ніде й ніколи.

І це буде зроблено. Ми швидко вчимося.

Слава ЗСУ.

Забужко Оксана, письменниця