Якщо згвалтовані й закатовані жінки і діти, знищені цілі родини, будинки, садиби, затоплені села не стали для деяких фізично здорових чоловіків достатньою мотивацією стати до лав збройних сил України... то мені взагалі похєр шо вас, маминих царапинок досі не придумали, як ще вмотивувати. В армію нахєр. Я на боці воєнкомів. Ізвініті.

Встановлюю курсантам "Кропиву". На столі купа планшетів. На екрані ноутбуку - дані для реєстрації. Стовпчики. Рядки. Звання. Прізвище. Ім'я. Частина. Телефон...

Не вірте що в інструктора душі нема - інструктор кожного курсанта пропускає через себе. Особливо - інструктор-фронтовик, курсанта-фронтовика.

НЕ БОЛЯЧЕ

Це не прохання допомоги.

Ділюсь радістю.

Мене не випустили за кордон на реабілітацію, яку так важко і дорого було організувати.

Після двох років фронту, поранення, важкого госпіталя, присвоєння інвалідності, повного списання з армії по непридатності, мені повідомляють на кордоні, що все це брехня, по базі я повноцінний військовослужбовець, який проходить службу. А значить ухилянт, який намагається втекти за кордон.

Ладно.

Ось ще трохи брехні ухилянта.