"Слухай, – каже вона, – хто завгодно, тільки не ти.

Ти ж так упевнено мені обіцяв прийти!

Я не вірила нікому, але ж тобі...

А пам'ятаєш, як ти тоді за мною біг?

Ти пам'ятаєш, як ми колись планували літо?

Ти ж перший казав, що мені ніколи не буде боліти,

бо ти зі мною тепер, і ти мене захистиш...

А тепер ти мовчиш. Ну чого ти мовчиш?!

Тільки не треба отих банальних фраз про пам'ять.

Так, пам'ятають. Декому навіть пам'ятники ставлять.

Але ж, Господи, – каже вона, – це  ж таке спірне питання!

В чатике внезапно возникла тема "мы могли победить в 2022".

Это достаточно распространенное заблуждение, поэтому напишу - не могли.

Від фрази «ніхто не вірить у нашу перемогу так, як я» до фрази «На цю мить Україна не має достатньої потужності, щоб відновити свої кордони 1991 року. Ми готові повернути Крим дипломатичними засобами» пройшов лише рік.