"Слухай, – каже вона, – хто завгодно, тільки не ти.

Ти ж так упевнено мені обіцяв прийти!

Я не вірила нікому, але ж тобі...

А пам'ятаєш, як ти тоді за мною біг?

Ти пам'ятаєш, як ми колись планували літо?

Ти ж перший казав, що мені ніколи не буде боліти,

бо ти зі мною тепер, і ти мене захистиш...

А тепер ти мовчиш. Ну чого ти мовчиш?!

Тільки не треба отих банальних фраз про пам'ять.

Так, пам'ятають. Декому навіть пам'ятники ставлять.

Але ж, Господи, – каже вона, – це  ж таке спірне питання!

В чатике внезапно возникла тема "мы могли победить в 2022".

Это достаточно распространенное заблуждение, поэтому напишу - не могли.

Від фрази «ніхто не вірить у нашу перемогу так, як я» до фрази «На цю мить Україна не має достатньої потужності, щоб відновити свої кордони 1991 року. Ми готові повернути Крим дипломатичними засобами» пройшов лише рік.

Українці ніби й розуміють, що москва зробить все, щоб після війни повернути Україну в свою зону впливу, як повернула Грузію і як повертає Молдову. Але, коли справа доходить до російських агентів в Україні – українці сліпі і глухі.