…. Сьогодні в маршрутці Киів-Житомир зустріла маму свого колишнього учня…

Запитала як її син, у відповідь: «він вже два роки на Сході»…

Він у неї єдиний син, юристом працював, але він вибір зробив - іти туди….

А там, зовсім випадково, зустрів сина моєї колишньої колеги, також юриста, разом вони ходили в музичну школу, виступали, потім навчались в одній академії…

Доля їх розвела… Один був у Києві, другий - у Криму… Другий - не став на бік русні, пішов відразу захищати нас з вами, пройшов «котел», він був у пеклі, він подорослішав відразу на декілька років…

Як ми вирішили питання зі світлом і холодильником для родини ще рік назад. Ми купили зарядну станцію, потужністю, аби дозволяла фен підключити. Їх багато на ринку, в різному ціновому дапазоні.

Попросили електриків зробити окремий вихід з проводом та виделкою на щитку, який вставляєш в цей великий павербанк і у тебе підключається світло та холодильник. Довелося зробити деякі зміни в проводці. Але тепер родина завжди має резерв світла і холодильник на додаткові 10 годин +.

Все просто, так аби дружина і діти могли вмикати без мене.

Приблизно так починається більшість повідомлень, які я отримую крайні 3-4 дні в приват. Інколи в мене складається враження, що поки я працювала/їхала в метро/була в лікарні/гуляла з собакою/займалась домашніми справами (цей список можна продовжувати довго) щось сталось і я не встигла про це прочитати. Але ні...

Я дуже вдячна за турботу! І я розумію чому кожного ранку я читаю такі повідомлення. І дякую за допомогу, яку ви пропонуєте. Але...

В перші страшні дні повномаштабного вторгнення, коли ми втрачали місто за містом і навколо панував хаос та розпач, але тисячі бійців кинулись до військоматів - в моєму ТЦК майор-кадровик добу за добою методично як танк проводив оформлення людей в бригади.