Гадаю, це спадало на думку багатьом з вас: зеленій компанії не потрібна ніяка перемога.

Їх цілком влаштовує статус-кво.

👉 В них вся влада в країні, і вона незмінна, доки триває воєнний стан. Тривалість якого залежить від них самих.

👉 Медійний простір, принаймні, суттєва його частка, – або під їхнім контролем, або впливом, або тиском. Це дає майже необмежені інструменти для маніпуляцій громадською думкою.

👉 Фінансові потоки контролюються майже повністю їхніми людьми. Якщо за грошима донорів є сторонній нагляд, то за держбюджетом він вкрай умовний

​​Напевно ви вже бачили це фото? Хлопчик у касці і бронику забирає замовлення у KFC. Це Харків сьогодні. Харків, який обороняється. 

Ненависть до Порошенка така сильна, що виправдовує сотні тисяч смертей та окупацію чверті України.

"Краще вже це, ніж вічне АТО."

"Краще це, ніж Мінські договорняки"...

"Він крав, дамо шанс чесним!"

Він щось "крав", хоча люди жили ситно та мандрували світом. Проте, бісячись з жиру, вони волали про "зубажіння" та вимагали якихось змін.

Вони отримали зміни. Проміняну на шашлики оборону, роззброєну армію та розміновані кордони, про.бану евакуацію мирного населення... Саму Війну, розруху, реальний грабунок країни тисячами знахабнілих можновладців...

"Ситуація в країні потребує дорослої розмови". Чуємо це дедалі частіше.

Мається на увазі - треба відмовитись від солодких казочок "марафону". Бо після теплої ванни холодний душ реальності може видатись надто контрастним. З відповідними демотивуючими ефектами. А мотивація - це запорука перемоги у тривалій війні.