Згадуйте, любі, хоч іноді, де ви ставили галочки в бюлетенях, хоча вас попереджали, просили, молили не втикати своїй країні ножа в спину. Моє улюблене виправдання "Ми не знали". Не знали чи не хотіли знати?

Часто чую фразу, від котрої… ну нехай буде смішно! «Сссссышишь отэта, а чего это у него такая форма чистая? Значит штабной і ближче тридцяти кілометрів до передку не підходив!»…

Дорослішайте швидше. В нас дуже мало залишилось на це часу. 

За рік я його бачила тиждень!

 Вам зараз не сподобається, буде трошки дискомфортно, ніби сидиш на невдобному стільці. Але так і має бути. 

Його дружину та пятирічну доньку вбило ракетою, але з будинку він  він поїхав лише тоді, коли піднялася вода... На питання " як справи", він відповів "собака почала їсти " 

Таке враження, що коти з тими мишами в кентах.

Нехай прибуде з нами Сила!

Зрозумійте, що через бездіяльність, ваше місто може стати схожим на Бахмут, Маріуполь, Вугледар. Ворог не зупиниться. Тому і нам не треба зупинятися. Допомагати, донатити, підтримувати всіма можливими способами.

Та не срачі ми курва розводимо, а просто охрєнжваємо з текущего момєнта. Бо ви спочатку ворога впустили, потім про..бали, потім спи..дили, потім в кросівки нарядилися, а винувато НАТО що вас туда брати стидно.