|
В четвер, 28 березня, у місті Буча відбувся закритий показ нового українського фільму Буча, який українцям ще випаде нагода побачити, коли оголосять офіційну прем'єру. Показ став особливим, адже фільм подивились бучанці, які пережили окупацію.
Цей показ художнього фільму Буча став особливим, бо він відбувся 28 березня, в другу річницю звільнення Київщини від російських загарбників, а подивитися фільм запросили безпосередніх учасників подій і очевидців окупації Бучі, Ворзеля, Бородянки, Білогородки та інших міст, людей, які стали прототипами героїв стрічки. Також на показі був присутній прототип головного героя — Костянтин Гудаускас, житель Бучі, громадянин Казахстану, чий казахський паспорт допомагав йому проїздити блокпости окупантів і попри смертельну небезпеку вивозити людей із захоплений населених пунктів. Саме тому обговорення фільму після перегляду перетворилося на вечір згадок про ті події.
Крім того, цей показ став відповіддю на гостре питання, чи на часі зараз такий фільм і чи не стане він повторною травматизацією для жителів Київщини, які пережили окупацію, яким вдалося виїхати із захоплених російськими загарбниками містечок, які втратили рідних і близьких в ті страшні часи. Під час перегляду у залі панувала мертва тиша, а коли увімкнули світло, у багатьох глядачів на очах були сліди сліз.
Фільм “Буча” розповідає про порятунок місцевих жителів Костянтином Гудаускас – громадянином Казахстану, який отримав притулок в Україні та під час окупації проживав в Бучі. З початком російського вторгнення, завдяки своєму казахстанському паспорту, він мав можливість проїжджати на окуповану російськими військами територію та вивозити мирних жителів.
«Я радий бачити вас всіх, хто був тоді зі мною. Там була не одна людина. Оці всі люди сьогодні в залі. І це були різні люди, але мми були однією командою. Ми не знали одне одного до вторгнення, але стали однією командою. Коли я приїжджав до окупованих міст, люди мене питали, коли закінчиться війна, а я не знав, що відповісти, і відповідав — у квітні», — поділився справжній Костянтин Гудаускас, який був присутній на показі.

Костянтин Гудаускас / Фото: @Bucha/Facebook
«Ці фільми дуже потрібні. Потрібно, щоб світ бачив. Пам’ятаю, як ми ходили по воду, орки стріляли, трупи лежали, біля книжного магазину, біля пасажу, біля колодязя. Навіть зараз у вікно виглядаю: машина їде, а здається, що то танки. Слава богу, що це наші», — емоційно поділилася одна з глядачок фільму.
Один з бучанців, хто залишався у Бучі під час окупації, Микола Бохонок зазначив, що йому фільм було дивитися дуже складно.
«Я побачив у цьому фільмі збірний образ героїзму людини, яка показувала нам всім приклад, як потрібно діяти в тих ситуаціях, коли ти можеш чимось допомогти комусь. І треба допомагати. Мені було дуже важко дивитись. Поруч зі мною сидять люди, які разом зі мною жили в окупації, в тому дворі, де я був. Це історія не нашого двору, але це історія всієї України.
З ним погоджується Наталія Соколенко, волонтерка, яка своїм чоловіком Олександром, нині військовим, зустрічала Костянтина з врятованими людьми у Шпитьках і доставляла їх через десятки блокпостів до Києва.
«Дивитись важко, але потрібно дивитись всім. Фільм дуже сильний, я дуже вдячна, що про ці події говорять і знімають фільми. Я ледь стримувала сльози, адже мої батьки і я були в окупації, я памʼятаю як це було страшно. Я раджу всім прийти в кінотеатр і подивитись фільм, в Україні та особливо за кордоном. Якщо ми будемо виносити це максимально в маси, це дасть нам зброю, додаткові гроші, щоб нищити окупантів».
|