Арестович... це єдина людина з початку війни, яку мені хотілось огріти обухом серед наших. Ви просто не уявляєте весь ахуй психіки, коли в тебе за городом проходить за тиждень десь 1500 ворожої техніки, а ти дивишся марафон, бо робиш новини, і там посеред смертей і пиздецю возлєжит Арестович і глаголє, що все норм.

З того часу я не знаю, що треба, щоб Арестович вийшов у мене з ментального бану - сьогодні от цілий пост головреда ЦензорNET Юрія Бутусова про нього.

Повністю солідарна з Юрієм, але я якорюсь на двох епізодах інтерв’ю Арестовича Фейгіну.

Перше - не всі чоловіки мають підлягати мобілізації. Може, і не всі, але тоді це мала б бути максимально відкрита і офіційно дорога процедура. Крім того, вона розрахована лише на добровільну мобілізацію, чого у нас нема, і значить все решта неможливо, бо чому чийсь син рівніший за іншого вам матері буде пояснити важко.

Ба, більше, тригерить мене те, що ще десь півтора місяці тому мені моя добра знайома розповіла як айтішніки відкошують від мобілізації в одній майже мирній області і в мене не так питання до айтішніків, що башляють гроші на ЗСУ, як до голови однієї ОДА, що вийшов з КВН - які масштаби корупції він на цьому виростив.

Друге - відповідь на питання про швидку окупацію Херсонщини: мовляв, «проєбалі», а тому винуватити у цьому слід не Банкову, а якихсь чиновників середньої руки і керівництво ЗСУ, яке з точки зору Арестовича, не завжди як треба воює.

Серйозно? ЗСУ не так щось робить? Я довіку буду вдячна ЗСУ, які не накрили росіян в нашому селі, сказавши, що ми то можемо, але вас нікому прикрити. Тому хай сидять, поки вас не чіпають. Це вища форма людяності!!!

Але я добре пам‘ятаю, скільки разів конгресмени питали чинну владу, чи закритий у них Іванків. І що за попередньої влади, треба була рішучість саме депутатів, щоб закрити військовими Херсон. Чого не сталось з цією владою.

Я розумію, що в безпечному місці можна і в в інтриги пограти, і у виборчу кампанію, і Залужному не дати стати улюбленішим за президента.

Я не готова критикувати у війні президента, я стала його поважати, але можна все таки делегувати Арестовича винятково на бєлгородсько-брянсько-курський напрямок. Кажуть, він там має успіх. Хай йому там щастить! Я навіть за нього там повболіваю.

Тетяна Ніколаєнко