«30-річний оператор “Патріота” [В’ячеслав] згадує момент оплесків, радості та матюків, коли українські офіцери ППО усвідомили історичність моменту тієї ночі 4 травня. Російська “непереможна” балістична ракета повітряного базування Х-47 “Кинджал” була не тільки переможною, а й насправді рухалася зі швидкістю “лише” близько 1240 метрів на секунду, третина від позначки, якою люблять хвалитися росіяни».
Травень був одним із найскладніших місяців для Києва за останній рік — ледь не щодня місто атакували російські ракети і дрони. Хоча без жертв не обійшлося, ППО справилася майже з усіма цілями. У новому випуску The Economist аналізує, як це вдалося.
Головна причина — суттєве покращення якості протиповітряної оборони. Із початку відкритого вторгнення ЗСУ захищали Україну завдяки хороброму і креативному використанню радянських систем на кшталт зенітно-ракетних комплексів «Бук» і С-300. Але за останні півроку українська ППО суттєво посилилася західними системами.
«[Командувач повітряного командування, відповідального за Київ] генерал Кривоножко каже, що будівництво протиракетного щита Києва почалося в травні 2022 року. До цього часу протиракетна оборона обмежувалася обороною стратегічних об’єктів. Щит адаптувався в міру того, як розвивалася російська тактика, і зростала готовність Заходу йти на ризики. Тривалий час основна допомога Україні складалася із переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК), як-то “Стінгери”, які вперше були поставлені ще до війни. Коли Росія почала атаку енергетичної інфраструктури України восени минулого року, Україна вже отримала першу зі своїх передових батарей — систему IRIS-T німецького виробництва. Незабаром з'явилися системи NASAMS, поставлені Америкою та Норвегією, які так само здатні протистояти крилатим ракетам. Перший в Україні комплекс Patriot PAC-3 запрацював 21 квітня, другий — 27 квітня».
Однак протиповітряна оборона не обмежується західними системами. Захист Києва складається із кількох шарів, куди входять також радянські системи ППО та мобільні вогневі групи.
Київ є найбільш бажаною і найбільш атакованою ціллю росіян, тому він зараз найкраще захищений. Однак наступна велика ціль, пише The Economist — ефективніше захистити усю країну.
«Зараз [українське керівництво] сподівається побудувати два ешелони протиповітряної оборони на національному кордоні, яка б працювала разом із сучасними західними винищувачами, щоб збивати ракети задовго до того, як вони досягнуть великих міст. Це було б масштабним проєктом, який потребував би часу та грошей, яких Україна може й не мати, визнає генерал Кривоножко. Але Росія не демонструє жодних ознак готовності припинити свою кампанію терору. “Ми ще довго житимемо під загрозою”».
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
