Стояла собі церква. Як поставили її 1879 року, так і стояла. Прийшли комуністи - закрили, бо ж "опіум для народу". Прийшли німецькі нацисти - відкрили - "та моліться собі, не заважає". Прийшли рашисти - ...спалили. Немає більше дерев'яної пам'ятки кінця ХІХ ст. Це село Лук'янівка.
Рудницьке, Лук'янівка, Перемога... пів року тому спитай, де це і кожен зорієнтує інакше, бо скільки таких сіл по країні. Усі по своєму однакові, по своєму різні, по своєму комусь рідні. Одні дорогою і не помітять, а іншим... - мама, батькова, груша, дід із бабою в дитинстві... Дім. Був. Тепер нема.
Колись воно все пахло пиріжками, коровою, землею, вітром, а тепер... прийшов рашист і загадив світ.
Колись розрізнити село від села, містечко від "району" міг лише навігатор. Тепер... кожна "фура" на схід знає, де та Перемога, Лук'янівка чи Бородянка, чи Іванків (підставити Чернігівщину, Сумщину, Харківщину, Донеччину...). І їде в тій фурі, з поміж прагматичних каш, макарон і тушняка, трохи пахощів пиріжків, млинців і вареників. З Поділля, Полісся, Волині...
Бо не можна, щоб біля старої української церкви пахло "русскім духом".
" - ...ми тут організували борошна, треба подумать, де там можуть пекти хліб. Великдень скоро, не можна без паски... " (с) Микола
Святі джавеліни! Якийсь малорослий кадбешний нєдодєлок хоче перемогти людей, які переймаються, щоб у замучених війною людей на Великдень була пасочка...
P.S. Дяка кожному заправляє, ліпить, варить, крутить, купує.
Рівне, Березне, Шпанів, Дубно, Корець, Здовбиця, Здолбунів, Вараш... - особлива дяка.
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
