Я часто думаю над природою подвигів. Коли у людини є кілька секунд, навіть долі секунди, аби прийняти рішення і ступити у безсмертя. Усвідомлюючи, що це рішення останнє у земному житті. Раніше я про це менше думала, бо герої були книжними. Так, це були люди, але для мене вони були незбагненними, я не могла додумати і зрозуміти до кінця іхні мотиви.
Аж тут героїв виявилося так багато! Більше того, деяким після вироків і приреченої, здавалося б, ситуації, вдалося вижити. Ба більше, з деякими я розмовляла! З тими, які голіруч ходили на розбірки з ординцями, які плювали на триколірну ганчірку, які сміялися в очі катам… І виявилося, що це звичайні люди! Звичайні, вчора ще пересічні. Ось вони - регочуть на моє прохання доторкнутися до героїв…
Колись один священник сказав, що пролита кров завжди дасть плоди. Неодмінно. Інша справа - коли. Але дасть.
І от що я думаю.
Віталій Скакун, який підірвав себе з мостом - це Крути. Закатований Ігор Брановицький в ДАП - це Крути. Юний Степан Чубенко - це Крути. Володимир Рибак навічно в українському прапорі - це Крути. Легендарний Олександр Мацієвський - це Крути. Льотчики, які скеровують палаючі літаки подалі від поселень і не катапультуються - це Крути. Тисячі невідомих, незнаних суспільством героїв, які одномоментно поєднали мужність і самозречення…
Навіть чоловік, який від безсилля, кілька разів поспіль, кидав велосипед на ворожий танк - це також Крути.
Ви всі були і є звичайними людьми з надлюдськими вчинками.
Дякуємо вам. Ви проросли! Ваша жертва проросла! Сьогодення тому підтвердження.
Слава Героям Крут!
Героям слава!
Світлана Самарська
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
