Українці розкритували пам'ятник Олександру Мацієвському.
Занадто реалістичний.
І це зрозуміло, бо надто зачіпає сумління. Він дивиться на тебе і говорить - Слава Україні, а що ти? Як себе почуваєш? Все норм?
Він говорить, що війна, а ти не на ній.
Нам більше подобаються абстрактні пам'ятники, бажано з каменю, як на кладовищі, бо вони не живі і не змушують нас сильно переживати чи рефлексувати.
Вони нам не сильно дошкуляють, не створюють бентеги.
А сучасне мистецтво саме і має викликати емоції та сором, аби змусити мінятись, як казав Брехт, що глядача треба розстрілювати зі сцени із автомата, бо інакше його не пробити.
Тому пам'ятник Мацієвському вже досяг мети.
Сподіваюсь його не приберуть, або принаймі перенесуть до музею Української Нації.
P.S. Давньогрецькі та римські статуї, якими ми захоплюємось, були свого часу розфарбовані в реалістичні кольори, які з часом зникли. Але зараз, якби поставили розфарбовану статую Аполона, Зевса, чи якогось Цезаря, то ми сприйняли б це як несмак, бо занадто реалістично і фарби кічеві, нам білий мармур подавай, так абстрактніше і ліпше видно роботу скульптора.
Мирослав Гай
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
