Вчора пізно ввечері я подивилася відео зі звільненої Бучі. Ніч не спала, тільки під ранок вдалось провалитися в якесь напівзабуття. Сьогодні намагалась декілька разів щось написати, вербалізувати свій стан — так і не змогла. Немає таких слів, які здатні описати ті чорні сили, які прокинулись десь глибоко всередині і тепер спрагло жадають помсти. Жорстокої, як в прадавні часи, коли ворогів саджали на палю.
Це не забудеться ніколи.
Це змінило нас назавжди.
Ми стали чорними спраглими згустками концентрованої ненависті.
Ненависті, яка стала нашим паливом.
І ще, це головне, що треба зрозуміти і запам'ятати: все, що нелюди робили в Бучі та Ірпені з мирним населенням, все, що ви зараз бачите на відео, і від того терпнете в розпачливій люті, — все це вони хотіли зробити з усією Україною. І продовжують хотіти. Знищити нас усіх. Вбити дітей, тварин, спалити домівки, вкрасти все, що можна вкрасти, спотворити, спаплюжити, познущатись. І реготати, знімаючи це на телефон.
І вони б це зробили, якби між нашим світом і їньою пітьмою не стояли хлопці із ЗСУ. Які щодня, щохвилини їбашать вилупків оберемками і не дають зупинитись цьому кривавому млину Помсти.
Ми побачимо ще не одне свідчення звірств орди. Ми ще не раз будемо оплакувати загиблих. Усвідомлення справжнього масштабу наших втрат у нас ще попереду. Але нам не можна відводити погляд і закривати очі.
Ми краще закриємо очі і мертвого рота черговому виблядку нашою землею.
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
