Під керівництвом Юрія Болоховця державне підприємство «Ліси України» замість обіцяних реформ перетворилося на родинний бізнес із кумівськими призначеннями та астрономічними зарплатами. Поки країна воює, тут розквітло кумівство, а обрані «свої» люди отримують мільйонні виплати з державної кишені.
Україна вже четвертий рік стримує повномасштабне вторгнення, державний бюджет тріщить від воєнних витрат і соціальних зобов’язань. Однак у ДП «Ліси України» панує зовсім інша реальність – система особистих зв’язків і захмарних виплат. Очолює підприємство генеральний директор Юрій Болоховець, який за останні роки вибудував довкола себе мережу родичів, кумів та відданих людей. Результати не забарилися: поки лісова галузь потерпає від корупції, сам Болоховець опинився в епіцентрі скандалів. Лише в липні цього року суд відправив його під варту (з правом застави у рекордні 91 млн грн) за підозрою в незаконному збагаченні – слідство виявило, що чиновник набув активів на понад 10 млн грн, зокрема елітну квартиру в Києві, що значно перевищує його офіційні доходи. На тлі таких викриттів стає зрозуміло, що відбувається всередині підприємства, яке мало б опікуватися національним багатством – лісами.
Кумівство з астрономічними зарплатами
Одним із найближчих соратників Болоховця є його кум – Іван Шеремет, який обіймає посаду директора одного з департаментів ДП «Ліси України». Завдяки цьому родинному зв’язку Шеремет отримує не лише високий статус, а й небачені заробітки. Його офіційний місячний дохід разом із різноманітними надбавками та преміями сягає близько 1,5 млн грн. Для порівняння, це десятки тисяч доларів на місяць – сума, про яку пересічні держслужбовці навіть не мріють. Та ще більше вражає те, що сімейний підряд не обмежується одним Шереметом: його дружина Вероніка Маурер теж влаштована у центральному апараті підприємства на посаді начальниці управління. Її щомісячна зарплата перевищує 1,2 млн грн. Разом подружжя збирає зарплатний «урожай» майже 3 мільйони гривень кожного місяця – справжня золота жила у державному секторі. Обоє тримаються на ключових позиціях, користуючись особистим розташуванням керівника і перетворюючи державне підприємство на «сімейну ферму», що дає мільйонні плоди.
Зауважимо, що Юрій Болоховець очолює ДП «Ліси України» з 2023 року. Активісти стверджують, що після реформування лісової галузі ключові посади у новоствореному підприємстві отримали люди, наближені до Болоховця. Це створило замкнуту вертикаль «своїх» кадрів, де контроль над фінансами і кадрами зосереджений в руках довірених осіб.
Не менш показовим є і те, як щедро винагороджуються наближені менеджери в «Лісах України». Наприклад, за даними журналістів, директор столичного лісового офісу Віктор Сахнюк (ще один ключовий протеже Болоховця) у 2024 році отримав понад 9 млн грн зарплати – це на 2,5 млн більше, ніж офіційний дохід самого гендиректора. Такі космічні суми годі пояснити звичайними окладами – очевидно, йдеться про величезні премії та бонуси, доступні лише «обраним».
Водночас підприємство відмовляється розкривати інформацію про розміри преміювання свого керівництва, посилаючись на воєнний стан і навіть «комерційну таємницю». Така закритість лише підігріває підозри, що за дверима лісового відомства розподіляються непомірні кошти на користь вузького кола осіб.
Чиновник чи аспірант? Дві ролі одночасно
Іван Шеремет привернув увагу громадськості не тільки рекордними заробітками. Виявилося, що паралельно з керівництвом департаментом він навчається в аспірантурі на денній формі. Постає очевидне питання: як чиновник примудряється поєднувати навчання з виконанням обов’язків на одній з найзавантаженіших посад у системі? . Денна форма навчання передбачає щоденну присутність на заняттях і проведення наукових досліджень, тоді як директор департаменту в центральному апараті – це фактично робота 24/7, з нескінченними нарадами, звітами, поїздками та рішеннями. Скептики жартують, що, мабуть, Шеремет винайшов машину часу або має двійника, адже інакше пояснити цей феномен важко.
Реальнішою виглядає інша версія: або наука, або служба страждають від такої подвійної зайнятості. Якщо чиновник справді відвідує пари й лабораторії, то хто керує департаментом у цей час? А якщо ж він фактично не вчиться, то виходить, що статус аспіранта використовується суто формально – можливо, задля кар’єрного росту чи наукового ступеня «для галочки». Обидва сценарії однаково скандальні, адже демонструють або нехтування державною службою, або профанацію науки заради особистої вигоди.
Цікаво, що науковим керівником Шеремета є Олексій Бойко – колишній начальник Київського обласного управління лісового господарства. Ця деталь відкриває ще один пласт історії, пов’язаний із кадровою політикою Болоховця. Адже науковий наставник Шеремета свого часу теж був високопоставленим лісівником, але за принципову позицію поплатився посадою.
Кадрові рішення: принципових прибрали, «збирачі данини» – на посаді
Олексій Бойко мав бездоганну репутацію фахівця та очолював Київське облуправління лісового господарства. Проте його кар’єра різко обірвалася після конфлікту з Юрієм Болоховцем. Як з’ясувалося, Бойко відмовився виконувати неформальний наказ збирати «внески» з підлеглих та бізнесу – простіше кажучи, займатися поборами та вибивати гроші, ймовірно, на користь керівництва. Така принциповість коштувала йому роботи: Болоховець звільнив непокірного начальника. На місце Бойка (чи на іншу впливову посаду у структурі) одразу призначили Віктора Сахнюка – людину, відому зовсім іншими «досягненнями». Сахнюк має славу «лісового збирача данини», або ж, як його називають, «касира» в системі Болоховця. За даними журналістських розслідувань, працюючи у Житомирському лісгоспі, Сахнюк був викритий у масштабних махінаціях – він систематично збирав гроші з директорів підпорядкованих лісгоспів, вибудувавши тіньову схему данини. Сума збитків від його діяльності оцінюється в сотні мільйонів гривень, а щомісячний тіньовий «прибуток» міг сягати до 1,5 млн доларів! Здавалося б, після такого скандалу Сахнюка мали принаймні звільнити та притягнути до відповідальності. Але сталося навпаки – Болоховець не тільки не покарав підлеглого, а й підвищив. За інформацією журналістки-розслідувачки Ірини Гриб, Сахнюк отримав підвищення до керівника апарату в центральному офісі ДП «Ліси України» у Києві, а вакантне місце в Житомирі, за усталеною традицією, поїхав займати…той самий кум Болоховця – Іван Шеремет. Коло замкнулося: «свої» люди переставляються з одних хлібних місць на інші, забезпечуючи й прикриваючи одне одного.
Фактично, принциповість та чесна праця в системі Болоховця виявилися не в пошані – їх замінили лояльність і готовність до сумнівних схем. Таких людей, як Бойко, усувають, натомість висувають тих, хто забезпечує потоки неофіційних грошей угору по вертикалі. Показово, що Віктор Сахнюк після переходу до центрального апарату продовжив свою «успішну» діяльність: у 2025 році він встиг засвітитися в черговому скандалі, отримавши підозру від ДБР за втручання в роботу системи електронного обліку деревини. Схоже, що для керівництва «Лісів України» подібний бекграунд – не перешкода, а радше рекомендація для призначення на вищі щаблі.
Вертикаль «своїх людей» та потік бюджетних мільйонів
Юрій Болоховець збудував у «Лісах України» замкнуту вертикаль довірених осіб, які контролюють фінансові потоки, тендери та кадрові призначення. Ключові позиції в центральному апараті та регіональних підрозділах отримали наближені до нього люди – родичі, куми, давні знайомі. У результаті державне підприємство, покликане дбати про лісові ресурси країни, фактично перетворилося на внутрішню «корпорацію для своїх», де щомісяця розподіляються десятки мільйонів гривень у вигляді захмарних окладів, премій, надбавок та, ймовірно, неофіційних «дивідендів».
Через цю закриту систему реальні реформи галузі були підмінені імітацією. Ще наприкінці 2022 року уряд провів так звану реформу лісового господарства: 158 лісгоспів об’єднали в єдине ДП «Ліси України», ліквідували старі облуправління, створили 9 регіональних офісів – і призначили Болоховця керівником нової структури.
Однак ця централізація не викорінила корупцію, а лише зміцнила владу вузького кола осіб. Активісти зауважують, що відбулося перерозподілення контролю: на чолі нових регіональних управлінь та департаментів стали люди Болоховця. Фактично, той самий керівник, якого звинувачували у провалах і корупції в старій системі, отримав у руки ще більшу владу – і використав її, щоб узаконити «сімейну імперію» всередині державного підприємства.
Контрольоване «своїми» керівництво підприємства ретельно оберігає себе від зайвих очей. Випадки розкрадання чи зловживань, що спливають назовні, трактуються як поодинокі, хоча насправді є частиною системи. Показовий приклад – закупівельні скандали. Цього року ДБР вручило підозри одразу кільком топпосадовцям «Лісів України» через махінації: виконавчому директору, директорам департаментів закупівель і IT за розтрату майже 19 млн грн при закупівлі техніки. Вочевидь, що і ці люди належать до внутрішнього кола, адже навіть після викриттів структура Болоховця продовжує функціонувати без кардинальних чисток.
У такій атмосфері державні лісові ресурси перетворюються на тіньовий бізнес. Як констатували слідчі, лісова галузь України недоотримує сотні мільярдів гривень потенційних доходів – гроші осідають у тіні та кишенях корумпованих посадовців. Місцеві лісгоспи скаржаться, що з них стягують «данину» наверх ~30% від виторгу, тож аби вижити, вони або скоротять діяльність, або вимушені ще більше рубати ліс незаконно. Схема живить сама себе: зверху ставлять лояльних людей, які спускають плани зборів грошей, а внизу працівники змушені порушувати закон, щоб виконати ці неформальні «нормативи». Все це відбувається під патронатом керівництва, яке прикриває підлеглих, доки ті забезпечують фінансовий потік угору.
Висновки: реформи чи родинно-науковий парк?
Факти кумівства, «подвійних» посад і навчання на денній формі під час повної зайнятості – це не випадкові епізоди, а свідчення системного зловживання державними ресурсами у лісовій галузі. Під керівництвом Юрія Болоховця ДП «Ліси України» стало символом деградації державної служби, де публічні гроші перетворено на інструмент особистого збагачення та заохочення лояльності. Кошти, які мали б спрямовуватися на охорону та відновлення лісів, йдуть на захмарні зарплати, премії та, подейкують, фінансування фіктивних посад для «своїх» людей. Довіра суспільства до заявленої реформи лісової галузі підірвана вщент – адже замість прозорості і оновлення галузі ми бачимо старі корупційні практики, помножені на нові апетити.
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
