Одна з найогидніших речей, які бачила останнім часом - ситуація довкола Національного військового меморіального кладовища біля села Мархалівка на Київщині.
Видимість, телевізійна картинка, ситуативний піар Зеленського повністю нівелюють зміст і значення події.
Хочеться запитати: ну що, тепер задоволені? Для цього потрібно було продавлювати і ламати думку родин загиблих, думку місцевих жителів, думку депутатів, похапцем перекроювати рішення судів, щоб у підсумку отримати ось це?
Порожнечу, гурт переляканих чиновників, найвеличнішого вашого лідера за високим парканом, який настільки боїться людей, що навіть на перше символічне поховання на місці, яке мало б стати символом національної скорботи і пам'яті, обрав останки "невідомих солдатів". Це ж для того, щоб максимально скоротити кількість присутніх, щоб не доведи боже не зустрітися з рідними загиблих.
Верховний головнокомандувач боїться власних солдатів та їхніх сімей.
Десятки автозаків по периметру, затримання селян, які вийшли на протест - кадри того, як їх пакують, набирають тисячі перепостів, тобто приховати це не вдасться.
А далі що?
Озлоблена і накручена до краю громада. Закриті ворота меморіалу під охороною, журналісти 5го не змогли туди пройти, тобто це все схоже на гігантський режимний об'єкт.
Як відбуватимуться наступні поховання, теж з автозаками? Під свист і дудіння протестувальників?
Місцеві стверджують, що там болото, і на доказ виставляють фото ям, заповнених по вінця водою. Відомства, які готували меморіал, відмахуються - нема там ніякої води.
А що будемо робити, якщо є? Якщо з осінніми дощами все це підніметься і попливе?
Ніколи не повірю, що на Київщині не знайшлося сухого рівного поля зі зручним доїздом, яке можна було викупити у громади для створення меморіалу. Максимально скандальна ситуація довкола військового кладовища свідомо спровокована владою зелених.
Тамара Горіха Зерня
