Ірпінський міський суд розглядає справу 28-річного командира розвідувальної роти 37-ої окремої мотострілецької бригади загальновійськової армії Східного округу ЗС РФ з Бурятії Георгія Раднатарова. Його обвинувачують у воєнному злочині.
Слідство встановило, що Раднатаров брав участь в окупації Київщини на початку великої війни. В кінці березня 2022-го він разом із підлеглими зайшов на подвірʼя одного з приватних домоволодінь. Російські армійці тоді схопили сина господаря будинку: звʼязали йому руки липкою стрічкою, одягли мішок на голову і погрожували розстрілом. Чоловік годину стояв біля стіни під прицілом автомата. Також Раднатаров, за даними слідства, побив його, а потім — наказав виставити ногу, погрожуючи відрубати її. Підсудний спершу замахнувся сокирою, імітуючи удар, але в останній момент відвів лезо. Потім він залякував потерпілого ножем, вдарив по спині та зрештою відпустив.
“Я чув, як син кричить від ударів, але не бачив, що відбувалося”
На засіданні 29 липня прокурор долучив до матеріалів справи низку письмових доказів: рапорт про виявлення кримінального правопорушення, витяги з реєстру досудових розслідувань, відео слідчих експериментів з постраждалим та протоколи впізнання за фотознімками. Також додали тексти повісток про виклик Раднатарова українською та російською мовами, які свідчать, що його належним чином повідомили про судовий розгляд.
Адвокат обвинуваченого від центру безоплатної правової допомоги Кирило Шурхно не заперечував щодо долучення цих матеріалів. Суд почав їх вивчати. Спершу учасники переглянули відео слідчого експерименту з Олексієм Сучковим — власником будинку, до якого вдерлися росіяни у березні 2022-го.
— Ми вже знали, розуміли, бачили і чули, що прийшли російські окупанти. Вони заходили у домівки людей, — розповів потерпілий.
Він пригадав, як 25 березня 2022 року російські військовослужбовці наказали його сину вийти з будинку через те, що той визирнув з вікна.
— Того дня син сказав, що його викликають російські військовики, бо він виглянув з вікна. Йому махнули, щоб вийшов на вулицю. Син попросив піти з ним, — продовжив чоловік.
Під час слідчого експерименту чоловік показав, як вони із сином підійшли до паркану. На місці вже було кілька російських армійців та їх головний — “Петр”. Усі метушилися, розповів Сучков, а “Петр” спершу був спокійним. А потім емоційно заявив, що за ними не можна було спостерігати навіть із вікон.
— А я не зовсім і зрозумів, про що мова. Цьому “Петру” снайпер передав, що за ним спостерігають. Я відповів, що син ненавмисне, сказав, що поясню йому все вдома. Він відреагував словами, що вже попереджав і більше цього не буде. Запитав: “Ти знаєш, що я зроблю з ним?”, — пригадував Сучков.
Потім “Петр” наказав підлеглим розстріляти сина Сучкова, але його батько благав не робити цього. Попри це, росіяни перемотали чоловікові скотчем руки і одягли мішок на голову та поставили біля стіни. Один із військовослужбовців РФ тримав автомат біля його голови:
— Я намагався просити, щоб його не чіпали. Потім мене повели до командира. Дорогою я побачив, як у сина капали сльози, поки він стояв перед стіною.
Командир, пригадав потерпілий, обіцяв не чіпати сина, але прагнув провчити. Розмова з ним тривала близько години.
— Він зняв взуття, потім шкарпетки, почав масажувати собі ноги. Після цього плював на диван і на підлогу. Розповідав, як він жив у Бурятії, як вони приїхали сюди. Він потім дістав свій пістолет і демонстративно поклав перед собою. Але я весь час намагався змістити акцент на те, щоб відпустили сина, — розповів потерпілий.
Чоловік збагнув, що розмову завершено, коли російський командир встав. Вони вийшли на вулицю, Сучков крокував попереду, а росіянин — позаду. Дорогою постраждалий знову побачив сина, який так само стояв біля стіни. Командир рушив до нього, а Олексій лишився осторонь.
— Я чув, як син кричить від ударів, але не бачив, що відбувалося. Далі був наказ принести сокиру. Я почув, як росіянин командує: став ногу на підніжку. Я почав кричати, що не треба. Він нічого не відповідав натомість, — наголошував потерпілий.
Тієї ж миті Олексій почув сильний удар сокири об військову техніку, його син при цьому не закричав. Згодом російський командир кілька разів вдарив чоловіка по спині та відпустив, сказавши: “Подякуй своєму батькові”.
Після перегляду відео адвокат Кирило Шурхно зазначив, що слідчий експеримент проводили лише в одному місці, фактичного відтворення подій не було. На його думку, ця слідча дія більше відповідала формату допиту. Прокурор щодо цього не висловлювався.
На слуханні також дослідили матеріали процедури впізнання за фото, під час якої Олексій Сучков із впевненістю вказав на Раднатарова.
Після цього, оскільки завершився відведений на засідання час, суд оголосив перерву до вересня.
Журналісти знайшли соціальні мережі Раднатарова, де той публікує фотографії у військовій формі, а також знімки з дружиною та друзями. За минулі роки у росіянина багато фото з символікою російської розвідки і так званої “СВО”.
Раднатаров — не єдиний армієць у родині, його старший брат Зорігто пішов до армії після навчання, потім служив в ОМОНі та брав участь у війні проти України у лавах російського спецпідрозділу. У перші місяці повномасштабного вторгнення його ліквідували. А поховали влітку 2022 року.
Співслужбовців росіянина підозрюють у насильстві
У березні 2023 року правоохоронці повідомили про підозру чотирьом російським військовослужбовцям з бригади Георгія Раднатарова. Белікта Жугдурова, Олександра Раднатарова, Кирила Холмурзаєва та Баіра Балданова підозрюють у сексуальному насильстві. Слідство зʼясувало, що під час окупації Київщини вони систематично приходили на подвір’я приватного будинку, де проживали дві жінки та дівчинка.
Окупанти, погрожуючи вбити матір потерпілої та її доньку, заводили жінку у гараж і ґвалтували.
Від початку повномасштабного вторгнення РФ українські правоохоронці зафіксували 401 факт сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, щодо цивільних українців. За даними Офісу Генерального прокурора, суди вже ухвалили 19 вироків у таких справах, а 116 російським військовикам повідомили про підозри. До судів скерували 64 обвинувальні акти щодо 81 особи. Генпрокурор Руслан Кравченко підкреслював, що для Росії сексуальне насильство — інструмент терору.
В ООН також зазначали, що сексуальне насильство, до якого вдаються російські військовослужбовці в Україні, є частиною стратегії РФ.
“Коли жінок утримують цілими днями і ґвалтують… Коли чуєш, як вони свідчать про російських солдатів, що мають із собою віагру, — це очевидно воєнна стратегія”, — говорила представниця Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства у конфліктах Праміла Паттен.
Проєкт впроваджується за підтримки Федерального уряду Німеччини.
