Холодного січневого ранку на одній зі станцій Вашингтонського метро людина почала грати на скрипці. Через три хвилини чоловік середних років, помітивши музиканта, зупинився на кілька секунд, а потім поспішив по своїх справах. Незабаром скрипаль отримав свій перший долар - жінка кинула гроші в кейс і, не зупиняючись, пішла. Хтось прихилився до стіни, щоб послухати скрипаля, але, подивившись на годинник, пішов далі.

Більше уваги на музиканта звернув 3-річний хлопчик, але мати повела його за собою.

За 45 хвилин, поки музикант грав, тільки 6 людей зупинялися на деякий час. Близько 20-ти пасажирів дали музикантові грошей. Коли скрипаль закінчив грати, цього ніхто не помітив. Нікто не аплодував. Ніхто не знав, що скрипалем був Джошуа Белл - один з найвіртуозніших музикантів світу. Щойно він виконав найскладніші твори на скрипці вартістю 3,5 мільйона доларів.

За два дні до гри Джошуа Белла в метро, всі квитки на його концерти в театрі Бостона були продані в середньому по $100. За 45 хвилин гри в метро повз нього пройшло 1100 людей, Джошуа виконав 6 п'єс Баха і зібрав лише 32 долари.

Проект "Джошуа Белл грає інкогніто в метро" був організований газетою Washington Post. Це був соціальний експеримент, мета якого - вивчити сприйняття, смак і пріоритети людей. А саме: чи можемо ми сприймати скарби в звичайному середовищі і в непідходящий час, і чи розпізнаємо ми талант в несподіваній обстановці?

Висновок експерименту невтішний: якщо ми не знаходимо хвилину, щоб зупинитися і послухати одного з кращих музикантів світу, який грає прекрасну музику, то як багато важливого в цьому житті ми здатні не помічати...

Дмитро Чекалкін