Твоя обручка весь час у мене на шиї. 

Твій годинник, сумка і мазепинка, яка була із тобою всюди, де тільки можна, лежать завжди в полі зору. 

І я всюди тягаю твій розкладний ніж. 

Я сплю поруч із твоїми речами, які вже давно втратили будь-який запах, але якась крихка ілюзія присутності зберігається. 

А ще вчора мені повернули твій телефон. Через 10 місяців. Це ніби як якесь диво. Правда я зовсім не пам’ятаю, як його розблокувати, але розберемось.

З часом зовсім не легше. 

Я дуже скучила.

Кохаю безмежно і вірю, що ми ще десь обов’язково зустрінемось.

Ксенія Шиян