Зять Артем їхав в Київ, по роботі. Каже, стоїть на дорозі солдат, перед заправкою. Піксель, рюкзак. Голосує. Думаю, зараз заправлю, заберу.

Розвернувся, забрав…

- Привіт, козаче! Куди тобі?
- На Київ, в отпуск!
- Сідай!
- Не боїтеся брать військових?
- Чого? В мене вся сімʼя на войні!
- Бояться люди нас!
- Та ти шо?
- Да!
- Давно стоїш?
- Та часа півтора вже… 
- Йоб твою мать!

Довіз. Київ.

- Що з мене?
- Та йди, бо як дам зараз!
- Дякую!
- Тримайся, Брате!
- Героям слава!

Це без моралі історія. Просто…

Просто йобаний стид…

Віталій Чепинога