Сьогодні. Стою на касі самообслуговування в Епіцентрі. Пробиваю товар, поруч крутяться діти, а малий тримає в руках невеличкий прапор України, який зібрався придбати.

Підходить військовий. Рука перемотана. Питає у мене:

- Чи не могли б ви придбати, будь ласка, кілька шматків мила для хлопців у госпіталь? Щоб хлопці могли митися...

- Звісно можу. Давайте сюди, - а в самого ком в горлі.

Пробиваю разом із своїм товаром, віддаю військовому. Він поспішно йде, але на контролі його зупиняє жінка-працівниця і питає, чому він не підійшов, адже вона змогла б зробити знижку. Він тихо каже, що не оплачував цей товар, бо за нього зробив це я. Та йде. Я підтверджую, що все оплачено, показую чек.

Потім читаю, що 100 тисяч комплектів зимової форми нам надасть Німеччина, як і ліки та особисту гігієну для воїнів ЗСУ.

Але 90 млрд гривень чинна влада збирається вкинути в дороги в 2023 році.

Не в армію, не в забезпечення воїнів.

Що ж ми за владу обрали таку, яка в найважчий час, замість того, щоб підставити плече - штовхає в нікуди?

БОРИС БИКОВ.