Просто думки.

Не хочу публікувати зараз фото з позицій, бо дощ, багнюка, земля, гільзи, відстріляні труби, пакети від сухпаїв, загублені речі 200 і 300 побратимів, уламки колись густої посадки, діри в землі навколо... 
Досвідчені воїни кажуть, що те, що було в них раніше - нічого у порівнянні з тим, що зараз відбувається в Бахмуті. 

Ми стоїмо. За місяць не віддали ані клаптику нашої української землі. Тільки добрив добавили. 

Доречі, донецька земля дуже цікава. Після декількох годин дощу в тебе на кожній нозі по 5 кг, які навіть відпадати не хочуть. Так і ходимо, доки не засохне і саме не відпаде. 

Ця карусель подій. Людських життів. Емоцій. У багатьох страху. Емоційного напруження. Для багатьох рутина. Кожного дня по 10 історій, які стали одним днем життя від того, як потрапив сюди і до того, як все скінчиться. 

Бридко дивитися на майстрів піару, які вішають собі чужі нагороди, не забуваючи при цьому будувати політику і примножувати статки за рахунок життів і здоров'я реальних українських воїнів. 

Пишаюся тим, що захищаю батьківщину зараз поруч з моїми побратимами у складі 93 ОМБ "Холодний яр". Ці воїни - люди з великої букви. 

Ми обов'язково переможемо 
А після перемоги буде "Велика чистка" 

Дмитро Штанько