З твітера. Кросиве.

"Ні, все ж таки цю історію треба розповісти окремим тредом. Є в мене приятель Вовчік, ще з Донецьку. Зараз йому 30, на момент початку війни було 22. І в ці 22 це було "вирви та викинь" ще те. Якось закінчив школу, технікум, якось працював слюсарем, підпрацьовував бандюганом.

Познайомились ми як раз коли він мене роки за 3 до війни хотів відбандюганити увечері біля дому. Він і тоді був значно більший за мене, але я був значно розумніший, тому спроба відбандюганити закінчилась тим, що він по ітогу пригощав мене пивом з пиріжками))

Так ось, бандюган він був неправильний. Бо майже кожен раз коли збирався когось гопстопнути, це виявлявся чи мєнт, чи інший бандюк. Врешті решт він таки розбив їбальник менту і мені потом було дуже геморойно це порішати, бо до природного Вовиного похуїзма ще й додавалась абсолютно незамутньонна дитяча щирість. Ну от взагалі незлобливий чувак. Тому коли вирішували питання з тим ментом, ржали всі до сльоз коли чули як це відбувалось. І сам мєнт, до речі, також.

Ну то таке, лірика просто щоб описати хлопа.

Так от, у 14 році ми вже були гарними приятелями навіть не дивлячісь на те, що я був вдвічі старше. Коли в Донецьку пройшов референдум, спочатку Вова сказав "та яка різниця". І того ж вечора його зустріли на Олімпієва (донецькі повинні пам'ятати общагу педінституту) десь з десяток гостей з Таганрогу.

Вова, звісно, незлобливо поламав всіх. Ну от взагалі всіх. Ще й одного аборигена з флагом рашки, який тусовався з тими типами поруч. Після чого наступного дня прийшов до мене і сказав "Щось мені цей референдум не подобається, якісь вони злі".

Кажу, Вова, нічого тобі тут ловити. Збирайся та вали у Київ.

Наступні декілька днів Вова займався підготовкою до релокейшена, не забуваючи жалітись мені, що він навіть не уявляє як у Києві гопстопити.

Кажу, там всі свої будуть, на місці розберешся

Коротше, через декілька днів Вова сів на стару копійку і разом з друганом поїхав шукати щастя. Але Вова не був би Вовой якби ж не вчудив. На блокпосту здається Каргіла, який тільки но розгортався і там було 3 каліки, хто шось захотів у Вови забрати і Вові за звичкою довелось поламати і блокпост, і всіх, хто на ньому був. Як не пристрелили не знаю, але якось минулось.

Результат - з купою пригод Вова прибуває до Київа, нормальну роботу не знаходить і вирішує йти до АТО, де й відвоював деякий час.

Повернувся вже зовсім без бандюганських звичок, але ще більшим похуїстом. Я вже був у Києві, тому вдалося влаштувати Вову до приятелів на фірму вантажником. Проте з'ясувалось, що у Вови доволі розвинуті організаторські здібності і доволі швидко він став завсклада, де й працював останні роки.

Одружився, пожив, розлучився ( бо жінка не давала в танки грати) і жив собі доволі спокійно, донатив на ЗСУ, доки вчора не отримав повістку. І ось ту починається нова сторінка у Вови.

Вранці дзвінок і доволі веселий голос каже "Мені повістка прийшла, от думаю на кого йти. Навєрна в танкісти піду. Я що, дарма стіки років в танки грав? Всі тактики знаю".

Вова - це майже 2 метри рости, 120+ ваги і реально неймовірна сила.

Я тільки уявив собі цю двометрову хуйню у танку і перше питання, яке я йому задав "Ти як взагалі туди залізиш?"

Каже "Я про це вже думав. Попрошу хлопців, ми люк переваримо". Незамутньона простота.

Коротше, я довго пояснював, що це неможливо, вдалося.

Тож постало питання ким проситись. Кажу, піздуй в артілерісти, ти там гармати як мілкашку перезаряджати будеш. Поржав, але задумався.

І тут чорти мене смикнули кинути йому лінку на багатоствольний кулемет M134. Всь, він запалав. Тепер це мрія всього життя.

Але є декілька моментів і один з них, що я сильно не впевнений, що такі кулемети є у нашої армії. Я про це Вові і сказав.

Вова подумав і відповів "а у кацапів таке є?"

Кажу "та є, але на кораблях"

Вова радісно "на яких саме?"

Кажу "ну в Криму точняк були"

Вова "ааа, ок"

і ось це "ок" щось мене сильно напружує. Бо я цю інтонацію добре знаю і якщо десь почуєте, що у кацапів спиздили отаку багатоствольну хуйню - 99.9% без Вови там не обійшлось. Бо як чомусь тихо доробити ноги - там у Вови мало конкурентів

Та і взагалі, я сказав, що за спижену у кацапів техніку платять премію - то все, щастя. Зараз бігає у всіх питає "А скіки за бетер? А за танк? А за пушку?"

Коротше, отакий от унікальний чувак, який із бандюків примудрився стати гідним членом суспільства)"

p/s

Ааа, забув. Вже майже 10 років у Вови є тема, якою він досі гордиться. У 2012 він з циганського табору (!) у Донецьку вдень (!) спиздив (!) мотоцикл Урал(!).

Я навіть уявити не можу як це можливо. Він не колеться досі. Але я на власні очі бачив цей мот