Була сьогодні на Печерському базарі, почула кілька розмов, проходячи між рядами, просто уривки.  

***
Дві тітки за прилавками із зеленню:
-- Так воно, падло, заходе у погріб і каже Вовці мойому: «вас нада унічтожать, бо ви нацисти»
-- Кого унічтожать?
 -- Та кого ж? Нас із тобою унічтожать, дітей наших унічтожать.
-- Ну ти бачив,  падлюка отака…

***
Біля кіоску «Крафтове пиво України», дядьки:
-- Та шо ти мелеш, Юра, у Богдана Хмельницького тоді виходу не було, як він міг передбачить, чим все обернеться? 
-- Та то і не Хмельницький ті Переяславські статті підписував же, а син його, Юрко, вже після смерті Хмельницького.
-- Та не Юрко, а Виговський, регент його, якшо на те пошло…

***
Бабуся, у якої я купую патісони:
-- Ми з Калинівки, у нас ото як нєфтєбазу ракетою зірвали, прямо коло нашої хати недалеко, то ми в погребі просиділи місць. Не знали, чи його й город не садить, така лиха година. Дочка каже: посадите, а воно кацапні попаде.  А тоді думаю, таки посаджу, а як вернуться, дак попалю чи закопаю оці патісони, шоб  їм нічого не досталось, будь вони прокляті.

***
Жіночка, яка торгує квашеними овочами:
-- У мене тут один суддя малосольні огірки бере. Такий начальник, шо я не можу вам передати. Каже: «ми не могли уявити»... А я йому: а ми дуже навіть могли уявити, мої батьки із західної України, то ми все про москалів давно знали, що вони витворяли, як до нас прийшли. Батьки по десять років в Сибіру, брат там народився, то таке розповідали, що страх.  Я онукам все переповідаю. Невістка каже: «нашо ви дітей пугаєте?»  А я не пугаю, треба, щоб діти знали…

Ось такі чотири епізоди підряд. Я не жартую. Подумала, що ми у своїй "бульбашці" не до кінця усвідомлюємо тих колосальних зрушень, які відбуваються у суспільній свідомості, наприклад, у головах  цих прекрасних людей на базарі."

Мирослава Барчук