- Дитина відвертається від датчика, йому не подобається ультразвук!

- Дитина багато і боляче товчеться в животі, коли я їм помідори. Дитина не любить помідори.

- Дитина спить, поки я ходжу і прокидається, як тільки я лягаю. Значить буде з рук не злазити.

З подібними висновками в своїй практиці я зустрічалась щодня. А вчора мою стрічку заполонили "дякую" стражденному виразу обличчя одного "політика". І висновки, одразу ж, про те, як горить він на роботі, бідося...

А може, той вираз про те, що саме вагнерівці зараз розстрілюють мирних мешканців України?

А може, він усвідомив, що люди не дадуть йому "десь посередині"?

А може його поплавило від того, що "Свати" перемогли на культурному фронті і тим, хто пакував днями посилки додому з одягом вбитих і згвалтованих дівчат, було легко це робити?

А може саме тому, що два роки влада демонструвала слабкість, запрошувала на шашлики, "дивилась в очі" і зменшувала витрати на оборону і ЗСУ ми тепер маємо такі втрати?

Чому армію вдягаємо і лікуємо ми, прості люди, на останні збереження?

Чому країна не була готова, тоді як весь світ кричав про загрозу нової гострої фази (нагадаю, що війні вже 9 рік)? Натомість у нас були концерти Басти і "какая разница"?

На 41 день війни я вже можу це написати.

На 41 день війни, без вихідних і з запитами в особисті про броніки, аптечки і носки по 40000 штук...

Не дякую. Не пробачу.

А вираз обличчя, то може колікі...

Наталія Лелюх