Малий заснув.
Ти знаєш,
ледве вклала.
Нарешті ніч.
Дописую листа,
який ще вчора звечора поча́ла.
Знов прибігала подруга сусідка,
жалітися на свого чоловіка.
Що тяжко їй,
що він тепер каліка,
що як прийшов з війни-
то  неможливо жити....
Я слухала її і розуміла-
не вміє моя по́друга любити.
Та якби ти,
коханий мій,  прийшов..
Якби твій голос за вікном почула..
Нехай скалічений,
але живий...
Та я б тебе до серця пригорнула..
Тебе би затишком 
зустріла рідна хата....
Ой,хвильку,любий,
бо прокинувся малий.
Знов плаче 
і як завжди,кличе тата...
Так холодно.
За вікнами зима.
В обіймах неба ти ж не замерзаєш?
Я вірю, що тепло моїх долонь 
ти навіть там,
у небі,
 відчуваєш.
Так швидко проминула ніч.
І знов без тебе ранок зустрічати. 
І вічністю даровані роки,
щоб лист до тебе 
знов і знов писати........
               Natali Bigan