Культовому українському фільму кінорежисера Бориса Івченка "Пропала грамота" цьогоріч виповнюється 50 років.

Героїчна комедія за мотивами повісті Миколи Гоголя ("Запропаща грамота (Бувальщина, розказана дячком ***ської церкви)", повість з циклу "Вечори на хуторі біля Диканьки", написана приблизно в 1829—1831 роках.) розповідає про пригоди козаків Василя та Андрія з гетьманською грамотою на шляху до цариці на московщину у петербург і повернення в рідну Диканьку.

Через советську політику русифікації фільм 10 років пролежав на полиці, тобто був заборонений до показу.

Влада розуміла політичну вагу цього кіношедевру у піднесенні національного духу українців.

Фільм-легенда не має кінонагород, проте має незмірно більше - щире захоплення і любов українців.

Іван Миколайчук потрапив на знімальний майданчик на вимогу Івченка, який відмовлявся братися до кінофільму без Івана.

Миколайчук суттєво доклався до режисури фільму і його музичного оформлення.

Сценаристом був Іван Драч.

Частина зйомок проводилася в петергофі. Ймовірно, саме ці сцени з фільму спричинилися до того, що фільм вперше вийшов у прокат лише влітку 1984 року. У ляпасі цариці катерині ІІ (цю сцену пізніше замінили ляпасом придворному) цензура вгледіла образу всіх московитів.

Деякі актори, зокрема, Федір Стригун і Михайло Голубович виконали у фільмі декілька ролей.

Особливо пророчими виявилися ролі Голубовича - сатана та інші негативні герої. Зараз цей запроданець є “народним артистом лнр”, керує еленерівським театром, в якому показово вистави йдуть українською мовою. Це щоб ніхто не смів говорит про ущемлення української мови на окупованих московитами територіях.

Репліки з фільму українці давно уже розійшлися на цитати:

-Раз козак співає, то душа його в смутку…

-Ще запитай його, чи не хоче він від мене в рило?

-Горілки! – Хто на тому світі пив горілку – тут п’є смолу! – Давай смоли!

-Ну-у й брехун! Дід мій брехун, а ти його перебрехав!”.

-Слухай, ти спиш, чи може ти здох?

-Що ж ти таке, що тебе так мухами обліпило? (до портрета московського дворянина у зимовому палаці)

-Як рубає то до пупа, а як бреше - то ще нижче.

-Пусти мене, пусти кажу! Не тримай! Я додому хочу. (п'яний до стовпа)

-Добрі люди, куди це ви претесь?

-Дурень ти дурень. І дід твій був дурнем. І батько-дурень. А тобі й на роду написано таким залишатися.

І відносно сьогоднішнього дня козак Василь теж до нас звертається цитатою з фільму:

 - Що сучі діти мучитесь?

- Бідуємо.

- Не притомилися?

А ще козак Василь заспівав би:

Нам поможе святий Юр,

Ще й Пречиста Мати,

Лихо звоювати.

Ой, чи пан, чи пропав

Двічі не вмирати,

Гей,нумо хлопці до зброї!