18 серпня 1941 року силами НКВС було підірвано греблю ДніпроГЕСу – найпотужнішої гідроелектростанції СРСР. Підрив мав на меті унеможливити для німців переправу через Дніпро.
Це обернулося справжньою трагедією для тисяч жителів Запоріжжя, які жили на берегах Дніпра, та біженців, що переправлялись того дня через річку. Хвиля у 30 метрів заввишки горнула все на своєму шляху.
Руйнація ДніпроГЕС влітку 1941 року – це один з найтрагічніших прикладів політики “випаленої землі”, що здійснювалася в ході відступу Червоної Армії на Схід.
Близько 20-ї години 18 серпня 1941 року Запоріжжя здригнулось від потужного вибуху. За кілька хвилин величезна хвиля дніпровської води накрила нижню частину Хортиці та південні райони міста. У водах потонули за різними підрахунками від 20 до 100 тисяч людей. Серед них - місцеві жителі та солдати Червоної армії, котрі того вечора переправлялись на лівий берег. Тоді Дніпро став червоним від крові людей та тварин.
Документально доведено: наказ на знищення ДніпроГЕСу віддав особисто Сталін. Для здійснення вибуху у греблі було закладено 20 тонн вибухівки, яку напередодні доставили двома літаками з Москви. Але час початку операції підривники взяли на себе і прорахувались. Війська Вермахту навіть і не збирались захоплювати Запоріжжя, до якого вони увійшли на два місяці пізніше.
- Насправді, підривників хвилювало не стільки те, що нацисти захоплять Запоріжжя, скільки те, що вони не виконають наказ Сталіна, – розповідає історик Владислав Мороко.
Особливий цинізм інциденту проявився в спонтанності його реалізації та ігноруванні ініціаторами підриву необхідності повідомити про це місцевих жителів. Про наміри Сталіна не повідомили не лише місцевих жителів, але й партійне керівництво міста й навіть військові підрозділи, що прибули в місто під натиском фронту.
Деякий час інформацію про справжні обставини руйнування греблі приховувалися і навіть поширювалася неправдиві чутки про німецьку диверсію і відповідальність Вермахту за скоєне. Однак пізніше стало відомо, що виконавцями підриву ДніпроГЕС були Борис Епов та Олексій Петровський, які спочатку були арештовані радянською контррозвідкою як диверсанти, проте після втручання в справу військового керівництва, їх відпустили.
Підрив ДніпроГЕС став не просто ліквідацією індустріального об’єкта, але й знищенням основного постачальника електроенергії в місто. Однак після підриву електростанції менш як через два місяці гребля була відновлена, а через рік запрацювала й електростанція, відновлена вже німецькими інженерами. Коли німецькі війська відступали в 1943 році, вони повторно підірвали електростанцію, але лише технічну її частину, гребля зруйнована не була.
70 років по тому запорізькі комуністи поставили пам’ятник Сталіну у центрі Запоріжжя біля свого обкому. У КПУ заперечували інформацію про десятки тисяч загиблих співвітчизників. Казали, це була вимушена операція, яка дала можливість евакуювати промисловий майданчик міста…
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
