Владислав Байчас не просто секретар міськради, який під шумок став виконувачем обов’язків мера Борисполя. Це політик зі шлейфом зв’язків та скандалів, кум екснардепа Сергія Міщенка, фігурант розслідувань про стоянки «Борисполя» та земельні схеми. Але справжню картину його життя показують не офіційні виступи, а декларації. Там – не сліди «скромного чиновника», а вітрина подвійного життя: власник земельного банку, маєтків, колекції елітних годинників, мисливських карабінів, автопарку преміум-класу і мільйонів готівки, які зберігаються вдома, а не в банках. У 2024-му він «збіднів» у зарплаті, зате дружина раптом стала мільйонеркою. У нього – «орендований» Touareg від фірми тієї ж дружини, у неї – свіженький BMW X6 за три мільйони.
Редакція «Київщини 24/7» у межах рубрики «Секрети декларацій» зазирає у фінансову біографію Владислава Байчаса – і показує, як живе чиновник, який роками виживає у будь-яких політичних реаліях, але незмінно примножує статки.
Кар’єра Байчаса: від «регіонала» з орденом Януковича до в.о. мера Борисполя
Владислав Байчас починав як бізнесмен у 1990-х, торгуючи пальним і металами через власні компанії «Найс» і «Найс-тауер». У 2000-х очолював «Євронафтопродукт», а паралельно будував політичні зв’язки: був помічником нардепа Сергія Міщенка, якого пов’язували з прокурорською мафією Пшонки, і став його кумом.
У 2010 році Байчас пішов у політику від «Партії регіонів», очолив Бориспільську райраду та місцевий осередок партії. Саме тоді, на фоні Майдану, отримав орден від Януковича, а після розстрілів поспіхом подав у відставку. Та вже у 2015-му повернувся – цього разу від БПП, знову очолив райраду.
У 2020 році Байчас став депутатом міськради від «Слуги народу» й секретарем ради. Двічі балотувався в мери – у 2020-му та 2021-му, але обидва рази програв. Попри це, після смерті мера Федорчука від COVID-19, а згодом і мобілізації мера Борисенка, саме Байчас опинився у кріслі виконувача обов’язків міського голови.
Доходи: Байчас «збіднів», а дружина раптом стала мільйонеркою
Декларація Владислава Байчаса за 2024 рік виглядає як підручник з того, як чиновники «збіднілі на папері» перекладають справжні гроші на дружин. Якщо у 2023 році він ще демонстрував гучні цифри – понад мільйон офіційної зарплати, то тепер його дохід різко просів до 582 тисяч. Здавалося б, Байчас зубожів, але насправді гроші просто змінили прописку.
Його дружина Наталія раптом стала «локомотивом» родинного добробуту. Зарплата у ТОВ «Найс» зросла до 97 тисяч, плюс дивіденди у майже стільки ж. І головний фінансовий фокус – продаж рухомого майна через ТОВ «Логістик-Транс Сервіс» на шокуючі 2,58 мільйона гривень. Що це було? Автомобіль? Чи черговий витончений спосіб вивести кеш із бізнесу під прикриттям «угоди»?
Байчас же скромно задовольняється дрібними подачками: ті самі 12 тисяч від оренди та навіть 64 гривні кешбеку з «Привату» – символічна дрібничка для людини, яка керує містом. У результаті маємо класичну картину: «мер» стає біднішим, тоді як його дружина перетворюється на магніт для мільйонів.
Нерухомість: «земельний банк» Байчасів росте, як на дріжджах – нарізали по 25 соток і розклали по кишенях
За рік у сімейному маєтковому господарстві Байчасів сталося показове «переформатування» активів. Якщо у 2023-му в декларації фігурували дві гігантські ділянки по 2 гектари в Процеві (по одній на кожного з подружжя), то у 2024-му ми бачимо вже конвеєрну нарізку цих масивів на дрібні лоти – по 2 500 м² (25 соток) кожен.
У середині січня, з інтервалом у кілька днів, Владислав Байчас оформлює вісім таких клаптів (10.01.2024), а Наталія – ще вісім (15.01.2024). Разом – 16 нових ділянок, тобто ті самі 4 гектари, але вже подрібнені та зручніші для тихих перепродажів, забудови «для своїх» чи банального розпилу на підставних. І це – лише вершина.
У власності та користуванні родини стабільно лишаються «важкі» об’єкти: пара «будинків відпочинку» у Сошникові (111,9 м² і 305,7 м²), житловий будинок на 248,6 м², а також монстр під Горою – житловий будинок на 864 м² (оформлений ще 2022-го і безнапасно доживає у 2024-му). Додаємо до цього офіс у Києві 120,7 м² (50% частки), ділянку 4 987 м² у Горі та 4 388 м² у Сошникові у власності, а також «мисливську класику жанру» – 9 541 м² у Сошникові в суборенді через райадміністрацію та мисливське господарство. Окремий цинізм – активи в окупованому Криму: 289,6 м² нежитлової будівлі у Феодосії та 2 053 м² землі там само у спільній частці – Байчас нічого не «забув» і не «відрізав», тримає й це.
Підсумок динаміки простий: у 2023-му – великі масиви, у 2024-му – та сама площа, але нарізана, щоб зникнути з радара в «зручних порціях». Сукупно сім’я контролює щонайменше понад 5 гектарів у власності (без урахування оренд і суборенд) і понад 1,5 тис. м² будівель – від маєтків до офісів. Формально – все красиво на папері; фактично – «земельний банк» під прикриттям в.о. мера, який у будні дні розказує містянам про прозорість, а у вихідні акуратно ріже гектари на 25 соток і розкладає їх між собою та дружиною.
Недобудований, але завжди «свій»: будинок-привид Байчаса вже роки у декларації
Об’єкти незавершеного будівництва у Байчаса тягнуться ще з його першої декларації за 2015 рік – і дожили без жодних змін аж до 2024-го. У селі Гора він фігурує як власник житлового будинку площею 147,2 м², який офіційно так і залишився «недобудом»: не введений в експлуатацію. Для простих людей це могло б означати відсутність грошей чи бюрократичні гальма, але для чиновника це радше зручна практика: коли треба, можна прикриватися тим, що «нічого не добудовано», а коли вигідно – будинок може здаватися чи навіть продаватися.
«Годинники і стволи»: Байчас роками декларує розкіш, яка кричить гучніше за його зарплату
У декларації Владислава Байчаса за 2024 рік – жодних змін у переліку «цінного рухомого майна». І це якраз найбільш показово: усі дорогі іграшки, куплені ще у «жирні» 2000-ті, досі гордо фігурують у паперах, ніби це символ статусу, який він тримає при собі попри показну скромність у зарплаті. Колекція виглядає як каталог для глянцевого журналу: Breitling 1884 (2005), JeanRichard (2007), Girard-Perregaux (2010) і, звісно ж, класичний жіночий Rolex для дружини Наталії (2008). Це не просто «годинники», це десятки тисяч доларів на зап’ястях родини.
А ще – зброярський арсенал: мисливський карабін Browning R93 і «елітний» Heym 26B lux з Німеччини. Усе це Байчас задекларував ще до вимог антикорупційного законодавства, і тепер спокійно тягне з року в рік, як музей своїх старих гріхів. Ні вартість, ні обставини придбання, ні джерела коштів уже ніхто не питає – бо «давно було».
Бідняк на папері, але з автопарком олігарха: Байчас і його дружина пересіли з Mercedes на BMW X6
Декларації Владислава Байчаса знову показують стару добру схему «живемо скромно, але їздимо жирно». У 2023 році автопарк виглядав уже вельми представницьким: від раритетної «Ниви» ВАЗ-2121 1980 року до джипа Toyota FJ Cruiser і свіженького Volkswagen Touareg 2023 року, оформленого в оренду через «свою» фірму «Найс-Таур». Дружина тоді ганяла на Mercedes-Benz GLE 450 (2019 року), який потягнув понад мільйон гривень.
Але 2024-й приніс ще більш красномовну картину. Mercedes із декларації зникає, а замість нього – ще дорожчий BMW X6 xDrive 30d 2023 року випуску, записаний на Наталію Байчас, вартістю майже 3 мільйони гривень. Сам Байчас не відстає: тепер у нього не лише стара «Нива» й «Тойота», але й абсолютно новий Volkswagen Touareg 2024 року – щоправда, формально «в оренді», але знову ж таки через фірму дружини «Найс-Таур». Тобто замість купівлі напряму, щоб не світити справжні витрати, схема проста: бізнес дружини виступає «гаманцем», а мер користується авто як власним. Ба більше, у декларації прямо вказано фінансове зобов’язання: 25 тисяч гривень за оренду цього авто він платить… у компанію дружини. Це навіть не спроба приховати, це відверте знущання з громади гроші крутяться всередині сім’ї, а Байчас удає, що «скромно орендує». Для «простого мера», який нібито живе на зарплату, такий апетит на преміальні машини виглядає як неприкрита демонстрація статусу і схематозу водночас.
І якщо у 2023-му ще можна було вдавати, що родина Байчасів «трохи підзаробила» і дозволила собі «один Mercedes», то у 2024-му вони вже повністю розкрили карти: автопарк із BMW і Volkswagen останніх років випуску говорить сам за себе. Це не рівень життя пересічного чиновника, це стиль життя людей, для яких мерське крісло стало не роботою, а ключем до салону люксових авто.
Готівка Байчасів: мільйони «під подушкою» ростуть швидше, ніж довіра до влади
У 2023 році родина Байчасів уже тримала вдома мільйони – у гривнях, доларах і євро. Але 2024-й показав ще цікавішу динаміку: мер начебто «скромніший», адже його готівка у гривні скоротилася з 2,9 до 2 мільйонів. Проте дружина компенсувала все з лишком – у неї на руках цілих 8 мільйонів гривень. Це більше, ніж у багатьох громад бюджет на рік! Долари та євро теж нікуди не зникли: подружжя тримає їх пачками, мов підстраховку «на чорний день». А тим часом на банківських рахунках суми смішні: від 11 доларів до кількох тисяч гривень.
Скандали та темні плями Байчаса: від ДТП сина до паркувального бізнесу та узурпації влади
Історія Владислава Байчаса – це послідовність скандалів, які тягнуться за ним роками й щоразу показують, що перед нами не «службовець громади», а людина, яка вміє виживати у будь-якому політичному кліматі та завжди знаходити, де заробити.
Ще у 2010 році про Байчасів заговорила вся країна: його 18-річний син Дмитро, студент юрфаку КНУ, на своєму Porsche Cayenne Turbo влаштував ДТП у Києві. Постраждалий автомобіль Subaru спалахнув, жінка-водій вижила, але була серйозно травмована. Кримінальну справу, як це зазвичай буває у «правильних сім’ях», тихо закрили.
Сам Байчас у той час уже будував власну кар’єру: з 2007-го був помічником депутата Сергія Міщенка – колишнього прокурора Київщини, кума Віктора Пшонки, а згодом і кумом самого Байчаса. У 2010 році – депутат Бориспільської райради від «Партії регіонів», очільник районного осередку «регіоналів» і навіть кавалер ордена «За заслуги» від Януковича (на тлі Майдану 2014 року ця нагорода виглядає як тавро).
Але найбільші гроші пішли через аеропорт. Журналісти «Наших грошей» довели, що Байчас є серед засновників ТОВ «Аеропорт паркінг», яке з 2014 року фактично монополізувало стоянки біля терміналів D і B «Борисполя». Схема приносила до $7 мільйонів втрат щороку для державного підприємства. Договір із цією фірмою чинний аж до кінця 2024 року – тобто роками гроші з кишень пасажирів летіли повз бюджет.
У 2016 році «Наші гроші» знову зачепили Байчаса: на нього та його близьких виявили 26 гектарів землі у власності й ще 43 гектари у користуванні, зокрема навіть на території військового полігону Нацгвардії.
І вже зовсім свіжий скандал – 2023 рік. Коли чинний мер Володимир Борисенко пішов до лав ЗСУ, Байчас, бувши секретарем міськради, фактично самовільно узурпував владу. Депутати проголосували за його призначення «в.о.», але заступник мера Віталій Горкун публічно заявив про підміну понять і правове шахрайство. Конфлікт вийшов далеко за межі Борисполя, і тепер Байчас змушений виправдовуватися, чому він «сів у крісло мера», не маючи на це законних повноважень.
Таким чином, скандали з Байчасом – це не випадкові епізоди, а система: від родинних ДТП і «регіональських» орденів до паркувального бізнесу й сумнівного захоплення влади. Усі ці історії складають цілісну картину: чиновник, для якого правила – лише декорація, а справжнє життя крутиться навколо грошей, зв’язків і контролю.
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
