У Рокитному наприкінці року з’явився ще один важливий символ пам’яті. Біля Карпилівського та Борівського старостатів встановили пам’ятні банери на честь військових із громади, які загинули, захищаючи Україну.
Рішення ухвалили на рівні громади — без формалізму, але з чітким усвідомленням: імена полеглих мають бути видимими у публічному просторі, а не лише в архівах і спогадах родин.
Ініціатива від родини полеглого воїна
Ініціатором встановлення банерів став Володимир Шупрудько — брат загиблого захисника Івана Шупрудька. Саме з особистого болю народилася ідея, яка об’єднала всю громаду.
У селищній раді підкреслюють: це не разова акція, а свідомий крок до формування локальної культури пам’яті.
Імена, які тепер бачить громада
На банерах увічнено імена дев’яти військових, які були мешканцями громади:
- Сергій Сорока
- Петро Білець
- Ігор Коренчук
- Іван Кляпко
- Микола Гергелюк
- Іван Шупрудько
- Сергій Єремейчук
- Олександр Шеремет
- Максим Кальченко
Ці імена тепер присутні у щоденному житті Рокитного — як постійне нагадування про ціну свободи.
Спільна справа громади
Реалізувати ініціативу вдалося завдяки об’єднанню зусиль:
- Карпилівського та Борівського лісництв;
- місцевих підприємців;
- родин загиблих військових.
Такий формат — без централізованого фінансування, але з максимальною залученістю людей — стає типовим для громад Київщини в умовах війни.
Чому це важливо не лише для Рокитного
Для невеликих населених пунктів подібні рішення мають особливе значення:
- пам’ять перестає бути абстрактною;
- кожне ім’я — це конкретна родина, вулиця, школа;
- молодше покоління бачить, що війна — це не «десь далеко».
Як зазначають у громаді:
«Це спосіб зберегти пам’ять про наших земляків і нагадати, якою ціною виборюється свобода».
Пам’ятні банери в Рокитному — це не елемент декору і не формальний жест. Це тиха, але сильна форма вшанування, яка вписує імена полеглих захисників у повсякденний простір громади.
Саме з таких рішень складається справжня, жива пам’ять — без пафосу, але з глибоким сенсом.
