Рівно рік тому 21 березня 2022 року Бірюк Роман був затриманий орками на одній з вулиць села Мотижин. Він просто віз продукти, зібрані волонтерами для меншканців окупованого села, аля ця поїздка стала для нього фатальною.
"Для того, хто не знає, хто такий Рома, - це батько трьох дітей, яких виховує він сам" - такі були слова Романа про себе у групі односельчан...
Він не був корінним мотижинцем, але став одним з перших і небагатьох, хто відгукнувся допомагати окупованим жителям села. Привозив допомогу, супроводжував і сам вивозив цілі сім'ї з тодішнього пекла.
Ризикуючи власним життям, неодноразово проїжджав "дорогою смерті" між Мотижином і Ясногородкою. Та при цьому був рішучий, сповнений неймовірної сили та невтомного прагнення допомогати іншим, навіть незнайомим і чужим, людям.
Я не знала Романа, ким він був і чим займався, не була знайома з ним особисто. Але його сміливість, доброта та людяність назавжди залишать в моєму серці теплі спогади про цю Людину.
Пам'ять про нього має лишатися з нами, більше того - ми мусимо її берегти, як у своїх серцях, так і у нашій громаді, задля блага якої він поклав життя! Це найменше, що ми можемо зробити для нього, його мами та трьох дітей, які залишилися сиротами і мають знати - їх батько був Героєм!
Катерина Кривенко
