1. Герої вмирають. Раз та назавжди. Я бачив. Крапка.
Зараз знову напишу допис, який мабуть "оп'ять" почистить мою стрічку! Бо минулорічний допис про морько якесь не таке, таки дійшов до адресата, і вона видалила мене!
Вам зараз не сподобається, буде трошки дискомфортно, ніби сидиш на невдобному стільці.
Але так і має бути.
Теза дуже проста: ми в процесі, де можемо програти війну.
Я не знаю про що цей допис, про любов, відданість, горе, зламане життя, надію- кожен знайде в ньому щось своє, але не написати я не можу.
Це просто геніальний комунікаційний кейс для аналізу - обовʼязково розберемо зі студентами Національний університет "Києво-Могилянська академія".
Штурм - це втрати. Великі втрати. Смерті військових, які у буквальному сенсі вигризають кожен сантиметр землі. Смерті цивільних, які гинуть між двома вогнями.
Я стєсняюсь спитати ……. Ну а як нам ссука реагіроват?
А ви знаєте, що ремонт дорожнього покриття на вулиці Ентузіастів на Русанівці у Києві роблять турки, з фірми ONUR? Млять, це що, своїм, українцям робота не потрібна?!!
Що там? На Київщині суддя Олексій Тандир нацгвардійця збив на смерть, бо сів за кермо синій в зю-зю?
Розбивка на сторінки
- Попередня сторінка
- Сторінка 27
- Наступна сторінка