Чи може невелике місто стати по-справжньому зручним для кожного? Журналісти «Київщини 24/7» вирушили до Славутича, аби перевірити, як реалізується безбар’єрний маршрут у цьому місті та які зміни чекають на його мешканців найближчим часом.
До інспекції долучився військовий ветеран Андрій Соловко разом із заступником міського голови Олександром Линкевичом. Разом вони пройшли ключовими точками міста – від кіноконцертного комплексу на Центральній площі до спорткомплексу «Олімпієць» – щоб на власні очі побачити, де Славутич вже стає доступнішим, а де бар’єри ще належить подолати. Це був не просто огляд об’єктів, а жива розмова про гідність, рівність і повагу до кожного.
Кіноконцертний комплекс: від пункту незламності – до безбар’єрності
Першою зупинкою нашої команди став клубний заклад «Кіноконцертний комплекс» – серце культурного життя Славутича. Ще зовсім недавно його підвал і зали слугували прихистком для містян під час блекаутів та обстрілів.
«Коли був блекаут, найбільше людей, що приходили сюди, – близько 130 осіб. Усі спокійно розмістилися в одному невеликому приміщенні: ставили стільці по колу, приносили столики, ковдри», – згадує директорка комплексу Лариса Маслій.
Вона розповідає, як у найважчі дні на початку повномасштабного вторгнення на вікнах цього будинку вивішували оголошення, тут роздавали гарячий чай, а в повітрі стояв запах кислого молока від продуктів, які люди приносили ділитися одне з одним. Колись точка тепла і єдності – «пункт незламності», а тепер цей комплекс має стати зразково доступним для всіх.
Сьогодні кіноконцертний комплекс випробовують на доступність. Лариса Маслій охоче ділиться: у межах проєкту комплекс отримає одразу три зовнішні пандуси, нові широкі двері замість старої вхідної групи, а головне – ліфт, що сполучатиме поверхи із укриттям у підвалі. Заплановано також відремонтувати сходи, додати зручні поручні й нанести контрастну розмітку на краї східців, щоб їх було добре видно.
«Ми дуже сподіваємося реалізувати ліфт, – каже пані Лариса. – Торік ми вже вивчали, як зробити доступ до укриття: спершу здавалося, що ніде його вмонтувати – всюди труби й комунікації. Але раптом помітили місце, де ліфт можна облаштувати. Ця знахідка дає шанс, що під час тривоги люди на інвалідних візках більше не доведеться нести вниз вручну, як це відбувається зараз».
Окрім ліфта, проєкт передбачає повну трансформацію будівлі для інклюзивності. На гостей чекатимуть оновлені глядацькі зали з безперешкодним входом для тих, хто користується колісним кріслом, і спеціально відведені місця в першому ряду для них. З’являться сучасні універсальні вбиральні, зручні для людей з інвалідністю і батьків з малюками, а також навіть дитяча ігрова кімната – щоб батьки могли відпочити на заході, поки дитина у безпечному місці.
В приміщенні і назовні встановлять тактильну навігацію: фактурні напрямні смуги на підлозі, випуклі таблички зі шрифтом Брайля – усе, що допоможе орієнтуватися людям із вадами зору. Для заходів передбачать підйомник на сцену, аби артист на візку чи з іншими потребами міг безперешкодно виступати. Кіноконцертний комплекс стає не лише культурним, а й символічним центром безбар’єрності у Славутичі – місцем, де минулі символи незламності переростають у нову якість доступності.
Від мерії до спорткомплексу: шлях, відкритий для всіх
Покинувши гостинний кінозал, інспекційна група вирушає пішки далі маршрутом – перевіряти наступні об’єкти, включені до безбар’єрного шляху. Маршрут пролягає через усе місто, охоплюючи найважливіші установи. Наступна зупинка – будівля міської ради на Центральній площі, 7. Сюди щодня приходять десятки людей у справах, тож доступність мерії – пріоритет для міста.
Проєктом передбачено встановити пандус до входу міськради, відремонтувати ганок і сходи, обладнати їх поручнями та контрастними наліпками на кожній сходинці. Всередині з’являться тактильні покажчики напрямку і таблички шрифтом Брайля, а туалети переобладнають під потреби маломобільних груп. Заступник міського голови запевняє, що двері також замінять на сучасні – достатньо широкі й зручні, аби ніхто не застряг на порозі мерії.
Далі за розкладом – краєзнавчий музей на проспекті Незалежності, одна з туристичних родзинок Славутича. Старовинна будівля музею наразі також не надто гостинна для відвідувачів з інвалідністю: високий ґанок, експозиційні зали на другому поверсі без ліфта. Інспекція фіксує ці недоліки, проте місто вже має готовий план дій. Вхід до музею капітально перебудують – зроблять пологим і зручним, з пандусом або підйомником. Всередині встановлять ліфт на другий поверх, щоб люди на візках або батьки з дитячими візочками могли побачити всі експозиції. Санвузли також переобладнають за сучасними стандартами. Працівники музею, що приєдналися до розмови, не приховують радості: їхній заклад зможуть відвідувати всі без винятку, і це відкриває нові можливості для культурного життя громади.
Маршрут тягнеться далі – до одного з міських житлових кварталів. В Поліському кварталі, будинок №1, журналісти та експерти оглядають типову багатоповерхівку. Тут мета інспекції – оцінити доступність житла. У Славутичі мешкає понад 400 ветеранів, багато з яких мають поранення або інвалідність, і питання доступу до власного дому для них не теоретичне.
Як з’ясувалося, нині жоден зі старих багатоквартирних будинків міста не адаптований повністю: подекуди в під’їздах встановлені саморобні пандуси, але більшість не відповідає нормам або ж узагалі відсутні ліфти.
«Є вже п’ять звернень від мешканців, які просили облаштувати підйомники в будинках. Одне з них ми вже включили в програму: готується проєктна документація, ще дві заявки надійшли нещодавно з різних кварталів», – розповідає радниця міського голови з безбарʼєрності Тетяна Мельник.
За її словами, проблема в тому, що такі роботи потребують згоди співвласників будинку та чималих коштів. У згаданому будинку на Поліському кварталі планують зробити показовий проект – облаштувати новий безпечний ганок і пандуси чи підйомні платформи одразу на 11 під’їздах, а також відремонтувати тротуари, що ведуть від будинку до основного маршруту. Це допоможе з’єднати житлову зону з новим безбар’єрним шляхом через все місто.
Повертаємося на маршрут: наступна точка – Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) на вул. Героїв Дніпра. Це місце, куди часто звертаються літні люди, молоді батьки, ветерани – словом, усі категорії населення. Тут інспекція також фіксує знайомі проблеми: кілька сходинок на вході, відсутність тактильних вказівників усередині. На щастя, тутешні зміни відбудуться доволі швидко. У міській програмі модернізації для ЦНАПу вже закладено заміну вхідної групи: встановлення дверей, які автоматично відчиняються або щонайменше легко відкриваються, щоб відвідувач на візку чи з милицями міг потрапити всередину без сторонньої допомоги.
Сходи оснастять поручнями і контрастними наліпками, як і скрізь по маршруту, а на вході облаштують спеціальну дворівневу стійку для відвідувачів – тобто рецепцію з двома рівнями стільниці, щоб людина, яка сидить у кріслі колісному, теж могла зручно заповнити документи чи поспілкуватися з адміністратором. Вбиральню в ЦНАПі відремонтують для маломобільних груп населення, адже відвідувачам послуг часто доводиться проводити там час у чергах.
Заступник міського голови Олександр Линкевич розповідає, що міська влада залучає бізнес до спільного проекту: вже підписано п’ять меморандумів із підприємцями, які добровільно згодні облаштовувати свої приміщення на маршруті.
«Це означає, що бізнес долучається до створення безбар’єрного простору й поступово впроваджує необхідні зміни», – каже Линкевич.
Нарешті, шлях команди завершується у Чернігівському кварталі, біля спортивного комплексу «Олімпієць». Це кінцева точка маршруту і водночас гордість містян – тут тренуються як діти, так і люди похилого віку. І саме тут інспекцію чекає приємний сюрприз: роботи з модернізації вже почалися! Біля входу видніється свіжовстановлений залізний каркас пандуса, а робітники якраз укладають нову тротуарну плитку.
Спорткомплекс стане доступним і для спортсменів з інвалідністю, і для вболівальників – жодних бар’єрів. Саме поруч з «Олімпійцем», на фініші 2,5-кілометрового маршруту, відбувається заключний брифінг – час підбити підсумки насиченого дня.
Коли місто стане безбар’єрним?
На пресбрифінгу заступник мера Олександр Линкевич не приховує задоволення від побаченого.
«Дуже корисні такі візити, як сьогоднішній, – говорить він, – бо коли працюєш на місці щодня, звикаєш до певної картинки. А ваш об’єктивний, зовнішній погляд допомагає помітити те, чого ми могли не бачити, і зробити менше помилок».
Чиновник дякує команді експертів і ветеранові за пройдену інспекцію та одразу переходить до найактуальнішого питання – коли ж славутичани побачать реальні зміни? За словами Линкевича, у рамках проекту наразі вже 12 об’єктів перебувають у роботі, з них на 7 проведено тендери та підписано договори з підрядниками.
«Думаю, що вже найближчими днями будівельники почнуть заходити на об’єкти», – повідомляє він.
Тобто фактично реконструкція вже стартує: кіноконцертний комплекс, музей, ЦНАП, реабілітаційний центр «Благодар» та інші першочергові будівлі маршруту побачать будівельні бригади уже цього тижня.
Посадовець припускає, що у стислі терміни вдасться завершити значну частину робіт.
«Наступного разу, коли ми приїдемо – можливо, за місяць-півтора, десь до Нового року – ми вже побачимо конкретні результати на цих об’єктах, особливо на підхідних доріжках», – звертаються журналісти до заступника мера. «Так, думаю, побачимо, – киває той. – І побачимо вже об’єкти на стадії завершення. Я дуже хочу, щоб вони справді були завершені».
Ця обіцянка звучить обнадійливо: місцева влада налаштована виконати все заплановане якнайшвидше. До того ж, як зазначає Линкевич, більшість робіт виконують місцеві славутицькі компанії, які свого часу працювали навіть у Чорнобильській зоні за міжнародними контрактами.
«Вони зарекомендували себе дуже добре, тому ми розраховуємо, що й тут, попри брак кадрів у будівельній сфері, результат буде якісним», – підкреслює заступник мера.
Окремо Олександр Линкевич пояснює, яке значення має для Славутича участь у загальнонаціональному проекті «Рух без бар’єрів». Цей проект – флагманська ініціатива Міністерства розвитку громад та територій в межах кампанії першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів». Славутич став одним із 15 пілотних міст України, де одночасно створюють безбар’єрні маршрути – нарівні з іншими громадами.
«Для нас це, передусім, комфорт для мешканців. Маршрут створюється не лише для людей з інвалідністю чи маломобільних груп, а для всіх – щоб кожен міг пересуватися вільно й зручно», – зазначає Линкевич.
У цих словах – сутність філософії безбар’єрності. Безбар’єрність – це не тільки про пандуси і фізичні перепони. Чиновник наголошує, що існують ще психологічні, соціальні, ментальні бар’єри, і долати їх не менш важливо. Такі зміни світогляду не стануться за день, але Славутич вже робить перші кроки.
«Місто рухається в цьому напрямку. Ми хочемо, щоб наш маршрут був найякіснішим і найпродуманішим», – підсумовує заступник міського голови.
«Безбар’єрність – це про повагу, а не про пільги»
Особливим учасником інспекції став Андрій Соловко – військовий ветеран, який після важкого поранення втратив 85% зору. Він не з чуток знає, що таке жити у світі, повному незручностей. Андрій – не просто герой війни (кавалер відзнак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» та «Військова Честь»), а й активний представник комітету, що координує створення безбар’єрних маршрутів при Мінрегіоні.
Свої бойові навички він тепер застосовує у мирному житті – бореться за права ветеранів і людей з інвалідністю на гідний простір. Під час інспекції Андрій уважно випробовував кожну локацію. Його висновки – безцінні, адже це погляд безпосереднього користувача.
«Безбар’єрність – це моя можливість бути залученим до всього, що відбувається в місті, у громаді. Це коли про мене думають, – пояснює Андрій Соловко. – Не лише про мене як конкретну людину, а про таких, як я – про групу, до якої я належу».
Для нього доступність міського простору – особиста і водночас колективна цінність.
«Коли простір зроблений безбар’єрним, коли інфраструктура, входи, тротуари адаптовані – це не про пільги, це про повагу, – говорить ветеран. – І зроблено так, щоб і я, і будь-хто інший міг користуватися цим простором. Це про універсальність».
Андрій Соловко переконаний, що ветерани обов’язково повинні долучатися до оцінки міських просторів.
«Ветерани мають бути присутні в місті, у громаді, і давати свої відгуки, – стверджує він. – Добре, що нас залучають – як ветеранів, як амбасадорів цього проекту. Ми бачимо на місці, що представники міської адміністрації реагують, звертають увагу. Але важливо, щоб і на рівні громад були люди з інвалідністю, ветерани, які реально оцінюють ці простори, розуміють, де і що потрібно змінити».
В його словах звучить важливий принцип: «нічого для нас без нас». Тільки почувши голос тих, хто щодня стикається з бар’єрами, можна правильно їх усунути.
Не оминули ми й тему змін у суспільстві. Повномасштабна війна зробила видимими для всіх проблеми, які раніше часто залишалися непоміченими. Чи стали українці більш уважними до людей з інвалідністю за цей час?
«Мабуть, певні зміни є, – задумливо відповідає Андрій. – Люди стали трохи більш толерантними, співчутливими. Коли бачать, що хтось на візку не може заїхати на бордюр чи перейти дорогу, – вони це вже помічають, з’являється емпатія. Але, якщо чесно, ставлення ще не змінилося настільки, як хотілося б».
За його спостереженнями, чимало бар’єрів лишається у головах: хтось досі сприймає людей з інвалідністю як «інших», зайвий раз сторониться або проявляє жалість там, де потрібна рівність.
«Хочеться, щоб люди не просто співчували, а відчували справжню емпатію й розуміли, що це не «інші» – це ми всі, одна спільнота», – підсумовує ветеран.
Інспекція в Славутичі завершилася, але попереду – втілення озвучених планів. Журналісти попрощалися з містом, сповнені вражень та сподівань. Цього разу ми побачили місто в момент змін, а наступного разу, хочеться вірити, побачимо Славутич, що змінився – без бар’єрів, без перешкод, з відкритими дверима для кожного. Це буде місто, де історії про незламність доповняться новими історіями про доступність і повагу. Місто, де турботу відчуваєш на кожному кроці – тому що безбар’єрність тут стала реальністю.
«Київщина 24/7» також повідомляла, що у Бучі журналісти разом із міським головою Анатолієм Федоруком та ветераном ЗСУ Дмитром Биховченком, який пересувається на кріслі колісному, провели інспекцію безбар’єрного маршруту в межах всеукраїнського проєкту «Рух без бар’єрів». Вони вирушили вулицею Енергетиків – тією, що веде до лікарні, ЦНАПу, аптек і кав’ярень, щоб перевірити, як виглядає зручність насправді.
